Розділ 14. Злість руйнівна

Ієн

Повернувшись до Пойнт-Хейвена після чергового «полювання» за рейдерами, я помітив повідомлення від Міллі. Монтана вже почав встановлювати додаткові вежі для мобільного зв'язку, але повністю покрити всі Руїни він поки не зумів. Виявляється, Міллі повернула Грейс її дочку і їздила разом із цим Монтаною в Колдвілль. Знав би, що вона там буде, теж би поїхав. Чортовий зв'язок!

Я ледве дочекався вечора, щоб подзвонити Міллі, коли дізнався про все. Ми домовилися дзвонити тільки ввечері, після її роботи, щоб ніхто випадково не помітив і не підслухав нашу розмову. Я сказав їй, як радий, що Монтана нарешті відпускає дітей, але відповідь Міллі мене засмутила.

— Він відпустив тільки Еббі, Ієне, і то на моє наполегливе прохання. Решту дітей він поки не готовий повертати.

— Чорт забирай цього Монтану! — я вилаявся. Наївно було вірити у доброту цього прогресиста! Він ніколи не стане на наш бік.

— Я роблю все можливе, щоб досягти наших цілей, але Майлз упертий і принциповий, його не так просто переконати. Чарівністю його не візьмеш, лише аргументами.

— Ти ж у мене розумна, крихітко, придумай, як його переконати.

— Я працюю над цим, Ієне, правда працюю. Але я сама не впораюся.

— Я допоміг би, але я тут, а ти там… — я зітхнув. Як же мені хотілося бути поруч із Міллі, чути її голос наживо, а не по телефону. — Може б, ти змогла б до нас заглянути? Гарланд давно хоче обговорити з Монтаною плани на майбутнє, має деякі питання до нього. Може, ти зможеш переконати його приїхати до Пойнт-Хейвена і сама приїдеш разом із ним? А то я писав йому, коли надсилав звіти про затримання рейдерів, але Монтана мене ігнорує. Я йому не подобаюсь, на відміну від тебе.

— Я з ним поговорю.

Наступного дня мені зателефонував сам Монтана і повідомив, що завтра о 6-й вечора ми можемо обговорити хвилюючі нас питання у місті. Дивовижно, але він запросив нас відвідати Форт-Стоун! Запрошення було для Гарланда, мене, Хенка Броді, Кріса Грейсона, Евана та Мойри — найголовніших людей у Пойнт-Хейвені. Кріс Грейсон хоч і перестав бути мером, але багато років керував поселенням і зовсім від справ не відійшов. Він допомагав Гарланду і брав участь у всіх важливих розмовах, які стосувалися життя Пойнт-Хейвена. Мойра теж була важливою людиною серед бунтівників — вона контролювала всі процеси на базі бунтівників, працювала з інформацією і просто була нашою старшою сестрою. А ще Мойра дуже хотіла побувати в місті, роздивитися місцеву моду, походити магазинами.

До воріт Форт-Стоуна ми підійшли о 4-й годині, вирішивши трохи прогулятися перед зустріччю. Спочатку нас не хотіли пропускати, повідомивши, що на нас чекають не раніше 6, але я подзвонив Монтані, вилаявся як слід і він дозволив нас впустити, попросивши вести себе пристойно і не вплутуватися в неприємності. Ми неквапливо прогулялися у бік наукового центру, де в нас була призначена зустріч, а потім розділилися. Гарланд, Хенк і Кріс хотіли посидіти в кафе, а ми з Мойрою та Еваном — пройтися магазинами. Так як карта була тільки в мене, то ми домовилися, що я повернуся в кафе о пів на шосту, щоб встигнути розплатитися і разом піти на зустріч із Монтаною.

— Тільки не пийте нічого міцнішого за каву, хлопці, нам потрібні тверезі голови, — пожартував я.

— Ти сам там не напийся, — відповів мені тим же Гарланд.

Залишивши старшу половину нашої компанії в кафе, ми рушили у бік магазинів. Мойра, звичайно ж, одразу потягла нас до магазину одягу.

— Ти ж купиш мені сукню, Ієне? — вона дивилася на мене благаюче. — Я виглядаю тут як обірванка у своєму одязі. Я ж заслужила одну місцеву сукню, га?

— Ох вже ці жінки! — засміявся Еван, за що відразу ж отримав тичок у бік.

— Гаразд, давай купимо тобі сукню, Мойро. Тільки не саму дорогу. І взагалі, твоя виглядає чудово, адже вона авторська, — я спробував похвалити вбрання Мойри, але вона тільки відмахнулася.

— Для Пойнт-Хейвена я, може, й класно виглядаю, а тут своя мода і я з неї вибиваюся.

— Я ж говорю: жінки! — не вгавав Еван.

— Відчепись! — Мойра шльопнула Евана по плечу. — Як за вечерею, так ти біжиш до мене на базу, а не до своїх подружок, а як мені щось потрібно, то ти бурчиш.

— Та я ж жартую! — спробував виправдатися Еван.

Я шумно вдихнув. Якщо Мойру з Еваном не розняти, вони ще довго будуть сперечатися. Вони це люблять. Неважливо, що по-дружньому, але їхні суперечки все одно набридають.

— Все, досить. Я даю тобі 15 хвилин, Мойро, щоб вибрати собі сукню, і ми йдемо далі.

Мойра відразу заспокоїлася і побігла шукати вбрання своєї мрії. Через 12 хвилин вона вже стояла перед нами в красивій блакитній сукні з оборками, досить короткій, а в руках у неї були витончені босоніжки на підборах.

— Ми домовлялися тільки про сукню, — кивнув я на босоніжки.

— Вони по акції. Зовсім недорого. Ієне, ну не будь таким жадібним.

— Справа не в жадібності. Тут гроші для всіх і вони нам знадобляться для важливіших речей, ніж вбрання. Краще взяти продуктів, техніки та книг.

— Ієне, ну будь ласка!

Мойра виглядала такою засмученою, що я здався. Зрештою, їй справді йшли ці босоніжки. Мойра відразу ж одягла їх, а свою стару сукню та босоніжки склала в пакет.

— Буду зачаровувати Монтану! — хихикнула вона. — Разом із Міллі. Удвох ми його точно зможемо схилити на наш бік.

Знала б Мойра, чим обернеться її жарт. Але, може, воно так і мало бути.

Ми обійшли інші магазини, які нас цікавили, де накупили книг, їжі, гарного вина, ліків і всяких корисних речей для побуту. Добре що далеко йти не треба було, всі необхідні нам магазини були поблизу. У центрі міста завжди так — суцільні магазини. Рівно о пів на шосту ми повернулися в кафе до наших друзів.

— Ні чорта собі ви скупилися! — Гарланд посміхався на весь рот, дивлячись як ми насилу тягнемо пакети.

— Ну, а для чого нам гроші? — я поставив пакети на підлогу і сів на вільний стілець поруч із Гарландом. — Купили корисні речі для всіх. Повернемося до Пойнт-Хейвена — поділимо.