Збувається щасливий сон,
Бо наш уже тепер Херсон,
А хлопці далі б’ють заразу
І викинуть, хоч не відразу.
Ми почекаємо ще трохи,
Помолимось їм на дорогу,
Щоб тепліше там було
І сніг в траншеї не мело.
Хвилюються тут сиві мами,
Жінки їх згадують ночами,
І кожна руки простягає
Душею всіх оберігає.
****
Збирала росу я осінньої днини,
Плела у віночок останні хвилини
Пори, тої, що розмальовує все
І сум разом з листям по стежці несе.
За сумом і листям йшли місяці, дні,
Що вже не повернуть те щастя мені.
Я їх проводжала, сльозу витирала,
На серці ще рану одну лікувала.
А рана кровила все знову і знов,
Щоб запам’ятала, як плаче любов.
Довіру свою заховаю глибоко,
Вже не знадобиться ніколи, нічого.
*****
Я напишу красивий роман,
Як мріяла про зустріч з тобою,
Щоб серце залічити від ран
Торкнутися нарешті рукою
Тих рідних пліч, подихати тобою.
Залюбуватись сріблом волосся,
Зігрітись сонцем в твоїх долонях,
Я так хотіла, але не склалось.
Не час, не правда, сказала доля.
****
Як гнучкості душевній є межа,
Так є кінець у всякого початку.
Ти побажав і витягнув закладку
Із книги нашого життя-буття.
Ти захотів щоб не було мене?
Та не турбуйся – я уже пропала.
Ніхто не назве мене ханжа,
Бо я такою зроду не бувала.
****
Ми з тобою, на жаль, перервали політ
До країни, що щастям зоветься.
Розірвався мій світ, розлетівся твій світ,
Чи минеться ця біль, чи минеться?
Пам’ятаєш листи, що писав ти мені?
В них твої запитання щоночі,
Як там я, що нового, що бачу ві сні?
І які голубі мої очі.
Пам’ятаєш слова, що ми пройдемо міст,
Якщо тільки туди підійдемо.
Вже стою на початку я того моста
І чекаю, що разом пройдемо.
****
До маленької ромашки прилетіла бджілка,
На тонесеньку пелюстку опустилась стрімко
І занурившись в пилок стала його пити,
На лапках та на вусах до себе носити.
Щоб солодкі були дні в милої малечі.
Прагнули щоб до людей всі зграї лелечі.
Хай дитячий сміх лунає з кожної родини
І щасливі тато й мама рідної дитини.
****
Відредаговано: 28.03.2023