Місячний лицар

Вільні думи стародавніх історій простилалися північними вітрами по Межигір'ю світів. Там, під полярною зіркою, казкар розплутував клубки лихоліть, та пов’язував між собою зачаровані долини цими туманними нитками. Тисячу років поспіль він тче доленосні сюжети людства разом з янголами. Вони сплітають одну долю з іншою, злучають світи з фантастичними подіями, та головне — надійно оберігають літопис буття Всесвіту. 

“Наскільки може бути небезпечним володіння таємницею Місячного лицаря? 
Чи присягаєшся Ти захищати нічних мандрівників і допомагати їм долати будь-які перешкоди на шляху до призначеного?”

Серед безмежних пагорбів, під покривалом густих хмар та морозних сутінків, на загублених землях старої півночі, Місячний кентавр непохитно бився з грозовою бурею за життя та долю. Віра у вищі сили, та розуміння, який важливий пакунок він має доставити казкарю, допоможуть його духу не зламатися та подолати хуртовину. 

Чуже життя його хвилювало менш за все, але в скрині було щось значно більше за життя. Можливо він і хотів би зробити власний вибір, та втім, лише прагнув подолати за́гадку, та донести пакунок на край світу. Від нього залежала доля майбуття. Без будь-яких здогадок, що саме знаходиться в маленькій скриньці, кентавр обережно ніс її у тряпчаній сумці, та у своєму призначенні ні на краплю не сумнівався. Відважно мандруючи до Межигір'я Всесвіту, крізь гірські вітри та небесні грози, північні снігопади та неземні тумани, лицар запекло бився з драконами та тролями не на життя, а на смерть. Усіх перемагав сміливий кентавр, долав будь-які перешкоди, що траплялися на шляху, та без зупину поспішав у жерло Піднебесної, до полярної зорі.

«Хоч мить ця не вічна,
та образ її бездоганний».

Над розкішними ялинами, та верхівками засніжених гір, летів білий дирижабль. Він величаво розкинув свої сніжні крила на прозору блакить. Вкривав своєю прохолодною тінню всю лісову далину́, всі міста промислові та цифрові, що ховалися десь там, під синьооким горизонтом теперішнього. Їхні жителі схвильовано причаїлися та слухали, милувалися та сподівалися, як і пасажири небесного корабля. Глядачі нових земель. Покоління, що заселять кращий світ, та отримають кращу долю, і врешті-решт, збудують краще майбутнє.

Вечірній холод смакував сніжну траву, мов різдвяну лакрицю. Під ногами пілігрима дорогу розгортав величний змій, що оминав за птахом сонце, намагаючись наздогнати пернатого. І сокіл, піднімаючись над рожевим містом, так граційно змахував крилами, струшуючи космічну вуаль, розсипав на далечінь весняний пилок, і нагадав своїм гордим криком велета, що летить далі неба, за горизонт Межигір’я. А новорічний момент продовжував омивати цей край, немов груднева хвиля північної Атлантики, що омивала бородатого каменя ось вже як п'ятнадцять тисяч років поспіль.

«Оспівує зірку,
пульсує вічністю,
мить кидає в далечінь.
Зачаровано відає,
як птаха млі́чний
оберігає кришталь сновидінь».

Важлива місія лежала на плечах лицаря-кентавра тяжким випробуванням. Та ті дивні ліри, що пошепки доносилися із зачарованої скриньки, безперервно збуджували його почуття та надихали свідомість, та ще й з такою нестриманою силою, що долати мандри кентавру було напрочуд легко.

Легенда почала вимальовувати портрети співучих дів. Це були душі Богинь, що заховані в скрині, в мурованому пейзажі, де оберігають своїми чарівними голосами секрет майбутнього літопису. Три замки́ для скрині зробив сам Люцифер, щоб вона могла надійно зберігати головну таємницю світобудови. А відкрити її може, і повинен, тільки зберігач світів, старий казкар, чарівник, що мешкає на самісінькій межі Всесвіту, прямо у підніжжі полярної зірки, на кордоні Межигір’я. Біля грозового перевалу розташована його примарна хатина, а біля неї — справжнісінький кришталевий палац, до якого вже майже дістався відважний кентавр. Саме там лицар дізнається, яка справжня ціна володінням таємниці.

“Я не хотів би бути злом, але й добром не хотів бути. Мене змусили вбивати без зброї, боротися проти всього Всесвіту за себе самого, за все людство, та майбуття.”

Химерні виміри на межі реальностей поєднувалися хмарними сходами через новорічну арку сакур. Світи, які побудовані навколо маленького будиночка, зберігають свої секрети в літописі, а ця книга знаходиться саме в примарній хатині казкаря. Вона з'явилася там ще задовго до появи сумнівів та зневіри, за безліч літ до з’яви права та наміру, береглася та шанувалася там Богами, ще до зародження мрій та страхів у тому вигляді до якого ми всі звикли.

І Місячний лицар міг ще довго стояти, закинувши голову, та розчинятися в шумі дирижабля. Але нарешті він помітив мерехтливий вогник, що засвідчив відчинення брами Межигір'я. Отримав умовне запрошення. В цей момент і скарбничка, яку він ніс, замайоріла у відповідь немов зірка, серед яких її сяйво й загубилося. Два світи перемовилися мерехтінням вогників, проте, хто там, на землі, під тінню небесного сапсана, знає, кому, як і навіщо мерехтять далекі зірки?

Говорять, що наша зірка — Сонце, і мерехтить вона лише для нас. Вирощуючи та вбиваючи, світить і світитиме ще не одну вічність. І ці балачки ще й досі переспівує необ'ємна птаха-гігант, що майорить нічним дирижаблем, над вогнями сплячих міст. Майорить і кричить, а його крик розноситься по всіх вимірах ніжною піснею, під яку казкар розплутує новий клубок історії із зачарованої скриньки Місячного лицаря.

«Над степом нічка кров’ю розцвіла.
Зірками вплелися в сузір’я Центавра
хвости драконів і легенда морська
про рятунок принцеси та захист лаври».

З цих ниток казкар разом з янголами будуть ткати нову легенду, яка згодом зберігатиметься в літописі Всесвіту, та чекатиме свого пророчого часу. Доля цього майбутнього міфу розгорнеться під пильним наглядом Центавра, того самого Місячного лицаря-кентавра, що приніс цю легенду на край Всесвіту. На знак вдячності Боги Межигір’я подарували йому небесне полотно, яке Богині з любов’ю зіткали у кришталевому палаці. І саме на цьому полотні кентавр затишно розмістився сузір’ям Центавра, відразу після того, як покинув Межигір’я. Тепер він відпочиває, та все ж таки пильнує одним оком за світом, очікуючи, коли під його зірками розіграється драматичний сюжет тієї самої славнозвісної легенди, яку він так відчайдушно доставив зберігачу світів.