Розділ 12

Споглядання гостей ні до чого конкретного не призводить, тому вивчаю будівлі які презентує Маріан Данте. У мене багато питань і до нього, і до мого нареченого. Яким чином Маріан веде дружбу з Барною, якщо він не пов'язує себе із “Партнерс”?

Я точно знаю, — бо неодноразово підслуховувала батька, — що ця компанія лише омана для усього світу. Начеб-то вони лише зібрання партнерів, що утворили  “Партнерс”, кожний має частку акцій, кожний веде справи разом, але всі акціонери мають свої окремі бізнес-компанії, котрі займаються всім чим тільки можна. У батька, до прикладу, будівництва й проєктування будівель. Наскільки мені відомо, кожний з “Партнерс” може долучитися й допомогти, звичайно ж отримавши щось на заміну. Власне, так я і стала нареченою Барни. Він вкладається у батьків окремий від “Партнерс” бізнес, а я — оплата. Але, окрім всього цього, всі чоловіки у “Партнерс” ведуть якийсь спільний бізнес. Чи вони вклали капітал й розподілили між кожним акції, чи якось інакше, та я знаю, що “Партнерс”, це буквально ледь не багатофункціональна  компанія з продажу усього. Товари від них розповсюджуються світом, багато працівників, що контролюють увесь цей процес й займаються постачанням, сидять в офісах компанії. Знаю також, що саме “Партнерс” ведуча компанія, котра може знайти й продати клієнту будь-що. 

Звичайно ж, це лише верхівка айсберга. Бо я бачила акціонерів “Партнерс”. Жоден з них, — чи майже усі з ким мала нагоду знайомитися, — не  видався звичайним бізнесменом. Кожний мав масляний погляд. Від кожного віяло брудом й хтивістю. Мабуть, Барна єдиний, хто з усіх партнерів тата не дивився з бажанням вкласти у ліжко. Він одразу зайшов з козирів — взяв в оплату помочі й може будь-коли почати вимагати виконання боргу. 

Про Барну та його окремий вид діяльності від “Партнерс” знаю мало. Батько казав, що чоловік вже мав капітал, коли приєднався до їх компанії. Та й приєднався наче за цікавих обставин про які я ні сном ні духом. Але всі погодилися прийняти, коли Роман вклав якісь активи й підняв “Партнерс” згодом на вищий рівень у ринкових відносинах. Також відомо, що Барна має компанію з перевезень товарів, більше мені не відомо, і я не намагалася дізнатися. Можливо дарма. Можливо, варто було пізнати нареченого, перед тим як їхати у його дім, жити з ним, й зараз бути на вечірці, де він явно насолоджується спілкуванням. 

Зізнатися, навіть дивно. Я все ще не можу зрозуміти, як же Маріан Данте не любить чоловіків з “Партнерс”, але Романа приймає. Чим він кращий? Чи гірший? Що особливого у Барні? Чому він тут знає усіх? Якщо ці люди ставляться, як Маріан, до “Партнерс”, то хіба вони не повинні бути як мінімум незадоволеними? Але ж ні, спостерігаю за Романом й бачу, що йому та гостям приємно знаходитися в компанії одне одного. 

Зітхаю. Еля повертається до мене й простягає келих шампанського. Хитаю головою. Й так у голові плутанина та питання, алкоголь точне не допоможе розплутати павутину, котра опиває клітку в якій наразі опинилася. Хоча, не впевнена, що взагалі потрібно її розплутувати. Справи батька, Барни та компанії мене не стосуються, попри те, що я стала розмінною монетою у всьому цьому. Моя ціль інша. Мені потрібен Дамір, потрібно щоб він вигадав якийсь план і ми з сестрою змогли зникнути з життів усіх людей цього міста. Ми маємо щезнути, можливо, загинути? Тоді тільки зможемо бути вільними. Я все ще не покидаю надій знати матір. Це примарні сподівання, але вони гріють серце. Попри образу, що вона зникла й кинула нас, — я все ще вірю у те що змогла втекти від батька, — вірю у наше возз'єднання. Мама любила нас з Елею. Вона просто не витримала свого чоловіка. 

Спиною відчуваю, що до мене хтось прямує й в цей час пропалює поглядом. Людина зупиняється ліворуч від мене. З подивом відмічаю, що це Маріан Данте. Карий погляд огортає теплом. Звикла до іншого, трішки спантеличує, що цей чоловік за замовчуванням ставиться по-доброму. 

— Подобається проєкт? Тільки чесно, — усміхається Маріан. 

Знову окидаю поглядом виставковий варіант проєкту “Данте Дейлі”. Щось середнє між футуристичним майбутнім й сучасною строгістю.

— Так. У вас цікавий підхід до будівництва. 

— Твій батько теж займається тим самим, ми конкуренти на ринку, — знову тепла усмішка. — Можу відверто зізнатися, що “Данте Дейлі” гарненько випереджає “Сулим компані”. 

Не можу втримати й свою усмішку. Маріану неможливо опиратися. Навіть дивно, що незнайомець відчувається так, немов знайомі багато років. Веду плечима й на нього дивлюся:

— Я мало, що знаю про татів бізнес. Він ніколи не підпускав близько, а я не намагалася дізнаватися більше. 

— Хіба не тобі залишиться усе? Чи сестрі? — Маріан трішки схиляється, щоб глянути на Елю, вона неподалік від нас, вже встигла з кимось познайомитися й веде бесіду. 

— Сумніваюся. — відверто кажу. — Коли я вже стала нареченою Барни, то швидше він отримає все. 

Маріан хмикає. 

— Ти б хотіла зайняти місце головної? 

Прикушую губи. Ні. Я не хочу займати ніяких місць, я хочу нормального життя без страху покарання. 

— Не всі створені для ведення бізнесу. 

Данте лукаво поглядає.

— Ти проти вашого з Романом союзу? Боїшся його? 

Мабуть, надто багато емоцій на обличчі, якщо Данте так легко читає мої страхи. Внутрішньо стискаюся. Я абсолютно не бажаю, щоб мене бачили наскрізь незнайомі люди. 

— Не проти, — відповідаю.

— Але тобі не залишили вибору, — чітко вимовляє.

Розмова з приємної перетікає в неприйнятне річище. 

— Та я… — договорити не встигаю, Данте присувається ближче й знижує тональність.

— Моя порада — довіряй Барні, він єдиний з ким ти у справжній безпеці. 

Мої очі від шоку надто красномовно стають більшими. Хочеться сміятися. Хочеться сказати, ти ж сам не довіряєш тим, хто у “Партнерс”, то що не так з цим Барною? Чому він особливий? 

— Чому? — наважуюся. — Чим він відрізняється? — я не подовжую, але здається Маріан розуміє.