Зберегти у рядках

Без сонця

Я побігла шукати проміння

Сонця осені золотого,

Навздогін - листків шелестіння.

Я про тебе не знала нічого,

Я не знала - і осінь мовчала.

Я ж постійно була сліпа, -

Я тобі усе пробачала,

Бо здавалось назавжди твоя!

І здається ще досі. Здається....

Що без тебе уже нежива.

Хай це сонце погасне й почнеться

Темна ніч, де мене вже нема...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше