Я побігла шукати проміння
Сонця осені золотого,
Навздогін - листків шелестіння.
Я про тебе не знала нічого,
Я не знала - і осінь мовчала.
Я ж постійно була сліпа, -
Я тобі усе пробачала,
Бо здавалось назавжди твоя!
І здається ще досі. Здається....
Що без тебе уже нежива.
Хай це сонце погасне й почнеться
Темна ніч, де мене вже нема...
Відредаговано: 17.03.2022