1

Без читача немає книги, а без мрії немає людини.

Мрійте. Так починаються великі дива.

***

Присвячую усім мрійникам, яким ще треба повірити в себе.

***

ПОПЕРЕДЖЕННЯ!

Усі події та персонажі, описані в книзі, суто авторська вигадка, яка несе в собі лиш одну мету – потішити читача.

Мрія

Розбіжності між нами були очевидні, як лід та полум’я. Квітка сказала б, що він занадто доглянутий як для чоловіка, а Видзиґорка просто назвала б дурником із гарним личком. Врешті, я була з ними солідарна, але Серж неймовірно вабив око. Високий синьоокий блондин із ладним тілом, голлівудською посмішкою і прекрасним відчуттям стилю. Я б зарахувала його до ще однієї своєї перемоги, але щось пішло не так. Я довго сиділа і скніла над думкою, як так сталося, але крім неякісної контрацепції більше нічого на думку не спадало.

Тепер треба сказати Сержу, що він стане батьком. Бо я визначилася, що буду мамою. Скоро тридцять, тому не збиралася бавитися у рулетку, аби потім бігати по лікарях і шукати собі раду. Хай це сталося не з тим чоловіком, якого хотілося бачити поруч, але зроблене не переробиш. Дивно, що це сталося після першого разу.

Серж в ліжку був ніякий. З колодою, певно, було б менше мороки, аніж з ним. Він просто вклався на спину і чекав, коли я все зроблю, й ще при цім вважав, що задовольнив мої потреби у повній мірі. Ясна річ, що наші шляхи не повинні були перетнутися, але через два тижні з подивом відмітила, що не почалися місячні. Застосунок на телефоні почав пілікати, віщуючи, що вже час для них, а їх нема. Я хутко збігала по тест. І вуаля, мадемуазель – ви незабаром станете мамою.

Радість не випурхнула з моїх грудей. Спочатку злякалася. Потім, засівши у ванні, почала мізкувати більш раціонально. Ці роздуми привели до єдиної думки, - я не пропаду. Навіть, якби й в шістнадцять залетіла, то не пропала б. Он Квітка впоралася, а їй на ту пору було вісімнадцять, хіба я не впораюся в тридцять. За спиною успішна кар’єра, пристойний дохід, підтримка рідних. Я не мала сумніву, що потішу своїх батьків. Вони давно мріяли носити гордий статус дідуся та бабусі. Мабуть, час, якщо ця дитина вирішила прийти до мене. Хай навіть її батьком буде Серж. Або не буде. Я була майже впевнена, що він втече із готелю, коли повідомлю йому цю радісну новину. Слово «радісну» можна взяти в лапки.

- Ти якась засмучена, мon chéri, - оксамитовим голоском вдався до зваблення.

У відповідь лишень зітхнула. У мене думки, як організую свій декрет, щоб не випасти з професії, а він думає, що я знову попораю його в ліжку. Та щоб не часом.

- Думки тривожні, - зізналася, хоча насправді мене не тривожила його реакція, я хотіла якнайшвидше збути цю неприємну розмову та поїхати додому, до України. Там батьки і мафія. Моя Видзиґорка. І мій Давид.

- Де ти взяла ці думки? – у його млосних синіх очах читалося бажання, і нудотний клубок підскочив до горла. Ніби для токсикозу ще рано, а вже заколотило.

- Ти мені їх навіяв, - подивилася на вечірню Сену. Серж віддавав перевагу пафосу, оселився на авангардному плавучому готелі, який ідеально підходив картинці в інстаграм, але зовсім не підходив для серйозних розмов.

- Я? – запитально вигнув ідеальні світлі брови.

- Так. Від того, що я зараз скажу, твоє життя зміниться або буде текти за звичним ритмом, - я схилялася до останнього варіанту, - але на моє рішення щодо певної ситуації не вплине.

- Ого, - у його вимові різко пробився акцент. Серж добре володів англійською, я прекрасно володіла французькою, японською та власне англійською, втім він бажав послуговуватися останньою, нібито для практики. – І що ж ти збираєшся мені повідомити?

Десь під грудьми засмоктало. Зринули дрижаки, що били по діафрагмі, але треба позбутися неприємного одним махом. Відрубала і пішла.

- Я вагітна, - пильно подивилася в ті сині очі. І так, побачила там страх, невіру, навіть якесь обурення.

Сержу заціпило. Ми познайомилися місяць тому, він знайшов мою команду через гугл-рекламу. Я була професійним маркетологом, мала свою групу навчених працівників, які могли розкрутити певний бренд, або допомогти створити новий бізнес з нуля завдяки кейсам, що напрацьовували не один рік. Серж мріяв розкрутити власний бренд виноробні, яка перейшла йому у спадок від батька. Родинний бізнес, у якому він анібельмеса не шелепав.

Зі своїми майстер-класами я об’їздила мало не пів світу, але ж треба спіткнутися на Сержеві. Таки Мар’яна мала рацію, карма вміла мститися. Чоловіки були для мене тільки розвагою, я дала собі слово, що до тридцяти здійсню всі свої мрії, а тоді почну думати про сім’ю. Успішно йшла до цієї мети, майже досягла її, але народжу від чоловіка, до якого нічого не стоїть ані в серці, ані нижче.

- Від мене? – нарешті вистругав чудеса дедукції.

Боже, де й вся краса ділася з пики. Баньки вирячив, губенята трусяться, руки смикаються, от-от і сплакне. Я свого сина виховаю чоловіком. У нього буде гідний приклад. Чомусь була впевнена, що народжу хлопчика, і він обов’язково успадкує від мене темне волосся та темні очі. Я вже почитала, що це зазвичай домінантні гени.