Зазираючи в душу

Дорога життя


Дорога життя


 

А серпантин життя крутить до нудоти,

Немов на тій вузькій, слизькій, гірській дорозі —

Нема де зупинитись й свіжості вдихнути,

Перепочити й сили зібрати у тривозі.

Але за поворотом зустріне тебе сонце.

Нехай холодне, з вітром, але воно твоє.

Відкриєш знову в серці своє ти те віконце.

І вся твоя турбота одразу ж там мине.

І навіть коли руки наче опустились,

Згадай, що ти в зростанні, ти там, де зараз треба.

Бо квіти після сну з росою розпустились,

І ти розправ ті крила у горах просто неба.


 

26.08.2025

Ангеліна Александренко




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше