РІДхрамПоезії
Вірші лунали над Хрещатиком,
Поезія лилася Києвом.
Декламували — і слова романтики,
Вірші людей на сцену вивели.
Тут говорили про любов —
До себе, до нього та до неї.
І кожен вірш свій поклик знайшов,
А вночі запалювали діджеї.
Обійми — теплі, як світанок,
Квіти, мікрофони, таймер.
На вишиванках — живий орнамент,
І спалахи світла з фотокамер.
Гармати вночі голосно гарчали,
Але ми не на мить не зупинялись,
Бо наші Музи звучали й кричали,
Хоч і стіни від вибухів здригались.
Чужі — стали тут родиною,
Дали потік рідної енергії.
Ми Рекорд встановили душею,
Об’єднавшись у РІДхрамі Поезії.
20.06.2025
Ангеліна Александренко
Відредаговано: 03.09.2025