https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1739890242_74.png
Зазираючи в душу
Кухня
Маленька кухня в квартирі минулого віку,
Ти, я і пляшка білого напівсолодкого,
Розмови до ранку з тобою про все на світі.
Ти кажеш: «Ми так постарішали, моя мила.
У тебе сиве волосся, у мене залисини.
Зморшки намалювали візирунки на шкірі,
А я памʼятаю нас ще молодими
і кохаю так само сильно в усій палітрі».
Я посміхнулась тобі, опустила очі,
Засоромилась як тоді, одинадцять років назад.
А сьогодні у нас весілля річниця,
І я щаслива, що обрала тебе у весняний листопад.
Ангеліна Александренко
17.05.2025
Відредаговано: 03.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
