https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1739890242_74.png
Зазираючи в душу
Раніше була тут сімʼя
Я плачу тихенько у ліжку,
Бо мама поїхала знов.
Чи приїде вона влітку?
Чи коли рік пройшов?
Бабуся дивіться на вагон,
Очі блищать від сліз.
Пустішає людний перон.
Донька в житті наче гість.
Обставини змусили лишити
Рідне й тепле крило.
Лишається за домом тужити,
А колись тут шумно було.
Збиралась велика сімʼя,
Раділа, сміялась, жила.
І мала одне імʼя.
Але відстань все забрала.
18.04.2025
Ангеліна Александренко
Відредаговано: 03.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
