https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1739890242_74.png
Зазираючи в душу
Босорка
Вона сиділа на ґанку своєї хатинки,
Дивилась на гори, що розрізають небо
До неї йшли витоптані людьми стежинки,
Крики сов неслися за смереками ехом.
Вона піднесла до вуст з чаєм чашку,
Вдихнула аромат Карпатьских трав.
Заплющила очі, щоб почути спів пташки,
І перерахувала про себе список справ.
Розтерла руки костляві й холодні,
Спробувала зігріти їх гарячою свічкою.
— Цікаво, ким я буду для них сьогодні? —
запитала босорка, яку звуть Євдокією.
Ангеліна Александренко
29.04.2024
Відредаговано: 03.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
