Вода накрила дах моєї хати,
Не видно ліжка й столу за водою,
«До човну!» - крізь сльози кричить мати,
Ми пливемо з собакою рудою.
Я чую свист - летить на нас ракета,
Бабуся тихо молиться німому Богу.
Моє життя, як кинути монету,
А світ мовчить, чекає перемогу.
09.06.2023 | Ангеліна Александренко
Відредаговано: 03.09.2025