Зазираючи в душу

Херсонський

Вода накрила дах моєї хати,

Не видно ліжка й столу за водою,

«До човну!» - крізь сльози кричить мати,

Ми пливемо з собакою рудою.


 

Я чую свист - летить на нас ракета,

Бабуся тихо молиться німому Богу.

Моє життя, як кинути монету,

А світ мовчить, чекає перемогу.


 

09.06.2023 | Ангеліна Александренко




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше