Я відчуваю, як розквітаю.
Я відчуваю, я щастя й є.
Я відчуваю любов до себе.
Теплий вітер в обличчя дме.
Я відчуваю гармонію й любов,
Мені добре бути з собою.
Це все схоже на щасливий сон,
Який піде з ранньою росою.
Я зрозуміла, що я є любов.
Я зрозуміла, що я є щастя.
І над землею лечу, немов
в небі той птах, який не здався.
Я люблю очі свої і волосся.
Ціную шкіру свою та вуста.
Мені й не віриться, що вдалося,
Полюбити себе, бо я не пуста.
Я йшла до цього дуже довго,
Я йшла до цього все життя.
А зараз, я кажу тут гордо,
Що я люблю своє буття!
Потоки щастя та любові,
По тілу йдуть разом з весною,
Наче холодною водою.
Дарують спокій із собою.
Ангеліна Александренко
03.03.2024
Відредаговано: 03.09.2025