Альбіна спустилась до підвалу. Там, у пилюці та тиші, стояла її картина — Світло і тінь. Вона була неушкоджена.
Альбіна плакала. Не від образи. Від прощення.
Коли вона повернулась нагору — Марго вже не було. На столі лежала записка:
«Це була моя остання виставка.
Далі — тільки тиша. Дякую, що прийшла.
Тепер — я більше не тінь.»