Глава 34

Глава 34

          — Ти ніколи не питав про мене і моє життя. Чим я жила, до того, як опинилася у Високогірцях. Тобі не цікаво? — підвела голову і зазирнула в карі очі Миколи.

          — Не питав, бо це для мене немає істотного значення. Я бачу тебе такою, яка ти є зараз. І ця дівчина мені подобається.

          Його слова змусили зашарітися. Відчула, як щоки спалахнули. Я йому подобаюся! Це додало сміливості бути з ним відвертою.

          — Знаєш, я не думала, що поїздка сюди змінить мене, переверне моє бачення і погляд на ті речі, які ще донедавна здавалися надважливими.

          — Ти про що?

          — Ну, популярність, відомість. Кількість лайків і коментарів під черговим постом у Інстаграмі. Це все було для мене настільки важливим і першочерговим, що ти навіть не уявляєш.

          Я зітхнула. Перевела погляд на вогнище, спостерігаючи за тим, як скачуть чорні тіні по землі. Усвідомлювати свої помилки не надто приємно. Згадалися слова мами, яка постійно торочила мені про моє занадто захоплення віртуальним світом. А я тоді була глибоко переконана у своїй правоті і не бажала навіть слухати її.

          — Більше того, — продовжила я свою розповідь, — я вважала, що краще мати стосунки з тими, хто додасть мені популярності. Хто відомий або впливовий, хто допоможе мені втриматися довше на піку популярності. Дивилася на відносини, як на черговий проект.

          — І багато у тебе було таких стосунків?

          — Справжніх – ніколи не було. Тобто, стосунки були, але на камеру. Ми просто грали роль закоханої парочки. А насправді між нами навіть симпатії не було.

          Знову запала тиша. Я намагалася опанувати хвилювання, яке оселилося в ці хвилини в моїй душі. Відчуття холоду давно пройшло, а от тремтіння не минуло. Бо воно стосувалося переживань і моменту щирості. Вперше в житті я промовляла вголос те, що нещодавно так яро заперечувала.

          — Тільки тут, в ізоляції від мого звичного середовища, я зрозуміла як глибоко помилялася. Зрозуміла, що стосунки не люблять публічності, що кохання — не те, на чому можна хайпувати. Кохання не стає міцнішим від кількості лайків. І воно точно не виникне між людьми, які домовляються між собою бути парою задля піару і рейтингів. Бо кохання не купити, його неможливо отримати за гроші чи за владу. Кохання любить тишу. Таку, як тут, у Високогірцях, такий затишок, як зараз панує тут, де ми сидимо.

          Я розвернулася і сіла обличчям до Миколи. Наші погляди зустрілися, в його очах відлискувало багаття. Відкриваючи душу, я усвідомила, що саме завдяки цьому хлопцю я навчилася розуміти сама себе. А саме головне відкриття відбулося щойно. Коли Миколина долоня ніжно торкнулася моєї щоки, а його губи привітливо всміхнулися до мене.

          — Як добре, що ти зрозуміла це і тепер відрізняєш справжні почуття від фейкових, — сказав Коля, не зводячи свого погляду з мене.

          — Мені здається, що я закохана в тебе, Микола Кріль, — прошепотіла тихо своє зізнання, але мені здалося воно таким голосним, що його було чутно навіть в Космосі.

          Я не знала, як він відреагує на мої щирі слова. Не чекала взаємного зізнання у коханні. Просто сказала те, що рвалося на зовні. Поділилася емоціями, які переповняли, якими я живу останні тижні. Емоції, що досі були невідомі моєму дівочому серцю, а тепер дарують піднесений настрій і нестримне бажання всміхатися, танцювати і радіти життю. Не знала, що на мене чекатиме, коли скажу Миколі відверто про свої почуття до нього.

          Микола нічого не сказав. Натомість притягнув мене до себе і почав цілувати. Так палко й нестримно, що моя бідна голівонька не була готова до такого виру відчуттів. Його руки міцно притискали до себе, а губи жадібно цілували, не на секунду не зупиняючись. Я піддалася інстинктам і відповіла на пристрасть. Обхопила широкі плечі руками і ковзала долонями по міцним грудям.

          Наше дихання стало поверхневим, змішалося зі стогонами задоволення. Чоловічі губи ковзнули нижче, спустилися до шиї, цілували вимогливо й напористо, викликаючи в моєму тілі хвилі шаленого збудження. Вони накривали мене з головою, змушували стогнати кожного разу, як гарячий поцілунок залишав слід на моїй шкірі.

          Ми наче збожеволіли. Його руки блукали моїм тілом, досліджуючи його крізь тканину куртки, а я жадала, щоб він скинув її з мене, як і свою сорочку. Микола обережно поклав мене на спину, а сам опинився наді мною. Не розриваючи зорового контакту, розщепив блискавку на куртці, відкриваючи собі шлях до мого оголеного тіла.

          — Ти прекрасна, — сказав він із захватом, і я помітила, як спалахнули його очі.

          Я дивилася на нього крізь полуду спокуси і сексуального бажання. Горіла вогнем зсередини не гірше цього багаття, що відблискував на наших розпашілих тілах. Спостерігала, як він одним рухом позбувся зайвого одягу. В багряному світлі полум’я його накачане тіло виглядало неймовірним. Кожен вигин, кожен мускул чоловічого тіла приваблював, викликав захоплення. Простягнула руку і провела долонею по кубикам пресу. Опустила погляд і побачила, наскільки він готовий до того, чого у мене ще не було жодного разу.

          Проковтнула важкий клубок в горлі, перш ніж наважитися промовити зізнання.

          — Колю, я ще ніколи…тобто, у мене ще не було…чоловіка, — прошепотіла, затинаючись.

          — Я буду обережним, — запевнив він, дивлячись мені в очі. — Не думай про це, Зайченятко, — він нахилився і коротко поцілував мої пересохлі вуста.

          Його рука лягла мені на стегно і поволі почала свій рух догори. Заплющила очі, концентруючись на відчуттях. Потім кінчики пальців торкнулися животика, ковзнули вгору, вимальовуючи дивакуваті узори на моїй шкірі. Він ніжно ковзав, торкався, досліджував мене, спостерігав за моєю реакцією на пестощі. А я танула від під його руками, знайомлячись з чимось новим для себе. Кожен дотик змушував мене вигинатися і стогнати, затамовувати подих і гучно видихати. Він не поспішав, і це допомогло мені розслабитися. Перестати думати, що це мій перший раз. А просто отримувати задоволення від моменту.