Глава 6

Глава 6

          Епік фейл. Це просто довбаний епік фейл.

          Ось тобі, Зая рейтинги. Хотіла – маєш!

          Я так і застигла з відкритим ротом, дивлячись на Ромео. А той пацюк ховав очі, і не збирався дивитися в мій бік. Стріпнула головою, щоб прийти до тями.

          — Не зрозуміла… — мій голос не був схожим на звичний. Я наче чула себе зі сторони. Немов дивилася свій же стрім крізь смартфон.

          — А що тут не розуміти, — Ромео глянув через ліве плече, потім подивився в інший бік. Роззирався навколо. Наче шукав когось.

          — Ей! ЕЙ! — шарпнула його за рукав джинсової куртки. — Я тут, якщо ти не помітив! НА МЕНЕ ДИВИСЬ! — обурено крикнула на весь зал.

          — Не кричи, Ляля, на нас люди дивляться, — той намагався говорити тихіше, ніж завжди.

          — Віш, ти дебіл?! — гепнула долонею по стільниці, аж склянки підстрибнули. — У нас стрім на весь Інстаграм!!! — тицьнула йому в ніс смартфон, який ще досі стискала в руці.

         Я аж кипіла від люті. Мене теліпало, як в пропасниці. Кого це падло весь час визирає?! Сама озирнулася і побачила, що кожен, КОЖЕН з присутніх знімав нас на камеру.

          Я попала в пекло! Пекло для лузерів… Здивовані обличчя, єхидні смішки, тицяння пальців оточили мене. В голові паморочилося від злості і образи.

         Опустила погляд на екран телефону. Там творився справжній ажіотаж. Сипалися повідомлення, нові глядачі додавалися щосекунди і кидали різні смайлики в чат.

«Ромео Віш кинув Заю?!»

«ШОК!!! Зая і Віш щойно порвали!»

«Бідна Зая…»

«Ромео, ти козел!»

… і купа-купа емоцій, що лилися нескінченним потоком.

          Грррр! Час закінчувати виставу, яку влаштував мій так званий хлопець. І придушити цього негідника!

         Безцеремонно завершила прямий ефір і сховала смартфон у клатч. Потім буду розбиратися з підписниками.

          Різко крутнулася на стільці і схопила Ромео за комір футболки.

         — Хто тобі таку ідею підкинув?! А?! Кажи! — просичала до Ромео, який все крутив головою у різні боки. А щоб вона в тебе вже відвалилася!

          — Та ніхто! — він взяв мій зап’ясток і відсмикнув його від себе. — Мені набридла пихата і самовдоволена Ляля Зая! — дивився на мене, не забуваючи позирати у камеру свого смартфону.

          — Щоооо?! — я оторопіла, дивлячись йому в обличчя.

          Навколо нас почулися перешіптування.

          — Я думав, що ти нормальна дівчина! — Ромео не припиняв трансляцію, продовжуючи нас знімати. — А ти не така, як здаєшся на перший погляд. Під красивою обгорткою немає нічого толкового!

          — Ах ти ж хробак! Слимак ганебний! Ось хто ти! — плювати, що навколо люди. Я хочу його придушити! — Вирішив хайпанути на мені?! Не вийде!!!

          Зацідила негіднику по морді з таким ляском, що аж рука припекла. І поки він хапав ротом повітря, оговтуючись від несподіванки, схопила склянку і вихлюпнула всю воду йому в обличчя.

          — Як тобі таке, Ілон Маск?!

          Зірвалася зі місця і прожогом кинулася до виходу.

          Козел! Придурок! Смердючка! Мерзотник!

          Ненавиджу!

          Злісно вбиваючи підбори в асфальт, крокувала важким кроком до свого автомобіля.

          Це все Ангеліна! Вона вигадала цю дічь. Ніхто інший! Така гівняна ідея могла прийти тільки в її прогнивші мізки!

          Фуууух, Ляля! Заспокойся. Дихай глибше.

          Я ще в житті так не нервувала! Серце торохкотіло, як навіжене, у скронях пульсувало, аж у вухах свистіло. Руки ще й досі тремтіли.

          — Трясця твоєї матері! — накричала на блискавку на сумочці, яка як на зло, не хотіла розстібатися. І та, як по змаху чарівної палички, вмить піддалася. Бляха-муха, поки не вилаєшся – нічого не зробиться. Найдієвіше закляття, най йому грець!

          Заледве вийняла тремтячими руками смартфон з клатчу і ключі від автомобіля.

          Зняла з сигналізації «Смарт», відкрила водійські дверцята і важко опустилася на сидіння.

          Час дізнатися усю правду. Набрала номер Ангеліни і очікуючи, доки вона відповість на мій дзвінок, завела двигун.

          — Ангеліно, я вимагаю пояснень! — емоційно вигукнула в трубку, як тільки почула її голос на тому кінці. — Ти знаєш про що я, навіть не намагайся заперечити!!! Навіщо ти все це влаштувала?!

          Підтримуючи телефон лівим плечем, вивела авто з парковки і в’їхала на дорогу. Вечірній трафік в Києві завжди щільний і перегружений транспортом. Але моя маленька машинка ідеально вписується своїми крихітними розмірами в будь-яку прогалину між автомобілями.

          — Зайченятко, повір, я тут ні до чого, — намагалася виправдатися та.

          Ага, так я тобі і повірила! Не причетна вона! Щас!

          — Не мороч мені голову! Це тобі належить ідея зробити цей бісів стрім! Та й Ромео пляше під твою дудку, кожне слово твоє виконує! Блазень дурнуватий!

         — Ляля, я розумію, як це виглядає…

          — Та ні фіга ти не розумієш! — гаркнула я і виконала різкий маневр, вписуючись на останній секунді зеленого в поворот. — Моїй репутації кінець після слів того довбаного Віша!

          Машину труснуло на ямі і телефон зісковзнув з плеча, смачно гепнувшись на полік.

          Зашибісь, блін! Поглянула під ноги, але не побачила, куди саме він впав.

          Тримаючи кермо однією рукою, іншою намагалася намацати гаджет під сидінням. Та де ж ти запропастився?!

          Відірвала погляд від дороги і опустила голову до керма, щоб очима відшукати пропажу. Аааа, ось де ти! Лежиш під щепленням! Потягнулася до телефону і мимоволі напружила ногу, яку тримала на педалі газу.

          Останнє, що я почула, це гучний ляськ, потім скрежет гальм, а потім я різко провалилася у темряву.