Глава 4

Глава 4

          Катьку я знайшла на примірці нової колекції. Ну, як на примірці. В фешн-румі крім неї, нікого не було. Вона просто рилася серед речей, що висіли на вішаках і кожну шмотку прикладала до себе і крутилася перед дзеркалом.

          — Катька, харош тут вимахуватися! — з порога кинула їй. — Є розмова. Ходи на каву. Бігом!

          — Яка я тобі Катька? — фиркнула дівчина і змахнула темним, немов дьоготь, волоссям. — Я – Кетрін! І попрошу мене тільки так і називати! — янтарні зіниці подруги зупинилися на мені. Вона вклала руки в боки і прищурилася. — Інакше я теж кликатиму тебе Лариса! Ларисо, Ла-ри-со, Лаааариииисооооо… — з натиском проспівала та, а мене аж пересмикнуло.

          Оооооох! Бідні мої вуха! Хотіла закрити долонями, щоб не чути отого її «Лариса»! Ненавиджу повну форму свого імені! Для мене воно, як пінопластом по склі. Коробить страшно, коли чую, як мене хтось так кличе.

          — Все, припини! — я ледь ногою не тупнула, щоб спинити дурнуваті співи Катьки. Ой, Кетрін! Щоб від неї всі фоловери втекли, будь вона неладна! Роздратувала мене не на жарт! То Ангеліна зі своєю кріповою пропозицією, тепер Кетрін!

          Катерина Холотніцька нещодавно з’явилася в агентстві «Фешн стайл», яким керувала Ангеліна. І ми одразу здружилися. Вона зізналася, що давно фанатіє від мене і ставилася до мене, як до ідола – боялася навіть заговорити. Як згадую її слова, досі всміхаюся. Я ж звичайна людина, як і всі інші. Зірковою хворобою не заразилася. Гордовито чи зверхньо ні до кого не ставлюся. Що в головах тих фанатів робиться? Фіг їх знає! Судячи з зізнання Катьки, то я для них – гламурна королева, яка тільки те і робить, що себе високо носить.

          Катька попала до Ангеліни завдяки чудовим зовнішнім даним, і її шлях нагору тільки починався. З довгим волоссям, висока на зріст, з тоненькою талією і жопкою, як горішок, молоденька дівчинка одразу приваблювала погляд. Юна подруга тільки цього року закінчила школу, довчившись усі одинадцять класів і одразу попала в світ моди.

          Не те що я. Після дев’ятого мене понесло в художній коледж, а цього року я  вступила в університет і тепер навчаюся дизайну одягу.

          Наслідуючи мене, Катька взяла і собі псевдонім. І тепер замість Катерини Холотніцької називала себе Кетрін Холод. Як на мене, то не дуже звучить. Але подрузі подобається, то нехай.

          — Я ж не навмисно! Не ображайся, — сказала я і підійшла до неї ближче. — Я зараз на таких емоціях, слів не має. Ти не уявляєш, що Ангеліна вигадала! Ходімо, перекусимо, я тобі все розповім.

          Подруга витріщила здивовані очі. Швиденько повісила вішак на металеву стійку, схопила мене за руку і потягла до виходу.

          Вже за кілька хвилин ми сиділи в затишній кафешці, що зручно розмістилася на першому поверсі сусіднього будинку. Літній майданчик, що виходив на тротуар, відгороджувався від перехожих і сновигаючих автомобілів щільно висадженими кущами мирту, які красувалися своєю охайністю в прямокутних дерев’яних діжках.

          — Ну, що скажеш? — спитала її, коли виклала їй новину, стан шоку від якої ще й досі не минув.

          — А що тут казати? Я б навіть не думала. Одразу б погодилася, — мала відпила фраппе і заклала ногу на ногу. Ух, і довгі вони в неї! Я наче теж не Дюймовочка, але її ноги починаються точно десь з-під ребер. — Не хочу тебе засмучувати, та я знала про задумку Ангеліни.

          — Ну, капець! — вилка зі шматочком тірамісу зависла в повітрі, так і не потрапивши мені до рота. — Чого ж мені не сказала? — обурилася я. От же ж Катька! Подруга називається!

          — Та я тільки зранку почула. Ну, як почула, підслухала, — Кетрін опустила погляд. — Двері в шоу-рум були не прикриті, а там Ангеліна з Ельдаром розмовляли. Якраз про тебе і Віша. Ангеліна наполягала, щоб Ельдар тобі озвучив її ідею. Але він навідріз відмовився. Сказав, що ти його зненавидиш після цього. Я так зрозуміла, він дорожить дружбою з тобою, — подруга подивилася на мене обожнювальним поглядом. — І не дивно. Бо ти така кльова!

          — Тц, Кеті, досить вже на мене молитися! — відмахнулася від її фанатичної любові. — Краще розповідай, що далі було.

          — Та нічого цікавого. Ельдар сказав, щоб Ангеліна сама все тобі сказала. Бо її й так ніхто не любить, — хіхікнула подруга. — Прямо отак в очі правду випалив.

          — Елька може, — я всміхнулася, згадуючи нашого гламурного стиліста і її особистого помічника. — Ангеліна без нього, як без рук.

          Нарешті я покінчила зі сніданком і тепер навколишній світ вже на так мене дратував, як раніше. Чудодійний вплив на людину має їжа. Зробила ковток прохолодної кави і облизала губи. Смачно!

          — Виходить, то одній мені ця ідея із фейковими заручинами здалася дикою?

          Кетрін лишень коротко кивнула.

          Хм… Якщо всі навколо не знаходять нічого дивного в цьому, то і мені не варто паритися стосовно цього?

          — Ти тільки подумай, який фурор викличе новина про ваші заручини! Це ж буде бомба! Фаталіті!

          — О, ні, тільки не фаталіті. Ти що?! Ти хоча б знаєш, що то означає?

          — Ні, просто слово сподобалося, — хіхікнула Кетрін.

          — Загугли.

          — Потім. Нам вже час повертатися. Тебе Ангеліна не чіпає, а мені влетить, якщо вона побачить, що я змилася з офісу, — вона допила каву і поставила чашку на блюдце. — Тільки в туалет швиденько збігаю.

          Подруга підвелася зі стільця, кинула на стіл пару купюр і швидко покрокувала своїми довжелезними ногами в бік дамської кімнати. Я доклала гроші, щоб розрахуватися за своє замовлення. Задивилася на відбиток своєї помади, що здавався занадто яскравим на тлі білосніжної порцеляни і думала над словами подруги. Тепер пропозиція Ангеліни здавалася вже не така й шалена, як на початку, коли я тільки почула її.