❤️Глава 1❤️

Глава 1

          — Ларка! Йди снідати! — почувся голос мами з кухні. — Залиш вже той свій телефон!

          — Йду вже! — крикнула у відповідь зі своєї кімнати, а сама взяла смартфон, зайшла в Інстаграм і ввімкнула камеру, щоб записати відео.

Привіт, мої пухнастики! З вами знову ваша Зая! ❤️

Сподіваюся, ваш ранок такий же бадьорий, як і мій! Вперед на зустріч новому і прекрасному дню :D

І поки я буду снідати, пропоную вам обрати для мене наряд на сьогоднішній день ;) Гортайте карусель! Люблю вас❤️

           Вимкнула камеру.

          Так, не забуваєм про хештеги... #добрийранок #ляляЗая #інстакраля #моднийпрікід #твійвибір #фешнізмайпрофешн

          Тепер залишилося додати фотки шмоток, які я завчасно розклала на ліжку і сфоткала. І все — опублікувати відосік!

          Цікаво, що набере більше лайків: спідничка в бордово-зелену клітинку в парі зі смарагдовою блузкою на короткий рукав? Чи коротке плаття під пояс бузкового кольору зі спідницею-кльош?

          Ух, як я люблю ці ранішні інтриги! Коли підписники голосують за моє вбрання. Та й вже звикла до цього, капець як) Інакше б мій мозок давно крашнувся! Бо моя шафа просто тріщить від кількості одягу.

          Щільніше загорнула половинки халату, затягнула пасок. Взула улюблені сіренькі тапулічкі з мордочками зайчиків зверху. Щоразу, як нога занурюється в їхнє штучне хутро, аж мурашки від задоволення гасають шкірою.

          О, цікаво, а англійською кролик і зайчик - це одне й теж? Хі! От і нове опитування для підписників!) 

          — Ларисо-о-о! — обурено покликала мене мама на повне ім'я, а мене аж пересмикнуло.

          Лариса Заєць.

          Кого намалює вам уява? Жіночку передпенсійного віку, з посивілим волоссям, вкладеним в стриману зачіску, яка працює бухгалтером на заводі? Продавщицю з безрадісним поглядом і зморшкуватим обличчям, що втомилася від злиднів і безперспективності? Бібліотекарку, яка кутається в сіру шерстяну шаль і одягається в нудні твідові костюми-двійки кольору безнадії, з спідницею в коліно? Можливо. А ще до «Лариси Заєць» чудово пасує норкова шапка аля вісемдясятих років Радянського союзу, металева брошка у формі лілії на комірці блузки, пластикові сережки-кліпси і чорні лакові туфлі на квадратних підборах  у стилі «прощавай молодість».

          Лариса Заєць асоціюється будь з чим і будь з ким, але тільки не з двадцятирічною дівчиною, тобто мною.

          Я і є та сама Лариса Заєць. По документам і свідоцтву про народження. Але. Ніхто не знає мого справжнього прізвища та ім’я. Хіба що батьки і паспортисти)

          Для всіх – я Ляля Зая. Відома інста-блогерша, яку фоловить близько пів мільйона підписників!

          Все моє життя – це сторіс і пости в Інстаграм. Модель, інфлюєнсер*, трендсеттер* - це про мене. Я ніколи не вимикаю вай-фай, я завжди в інтернеті. Ну, хіба на ніч дозволяю собі побути поза мережею. Мені теж потрібно відпочивати, щоб зранку мати вигляд наливного яблучка. Кому ж сподобається побачити зранку у дзеркалі замість звичного відображення жопку шарпея? Але знаєте що? Маски в сторіс! Вони не раз рятували мене, коли не вдавалося гарно виспатися чи пів ночі мене плющило на вечірці. Як думаєте, яку маску я використовую? Вірно! Зайчика. Думаю, ви здогадалися чому (тут я вам хитро підморгую).

          Мій день починається і завершується сторіс. Записувати відео-звернення для підписників - це як молитва для занадто набожного. Хоча, не знаю, як там поводять себе віруючі. А от я спамлю відосіками дуже часто.

          З Чочо я не розлучаюся. Я їм з телефоном в руках, ходжу по магазинам з ним, навіть в туалеті (вибачте за подробиці) сиджу зі смартфоном. Ну, ви зрозуміли. Що я і мій Чочо (це я так лагідно назвала свій Айфон) – не розлий вода.

          Все в моєму житті ідеальне. Починаючи з співпраці з рекламною агенткою Ангеліною Келлер, яка підганяє мені чудові проекти, що додають мені популярності, а рахунок в банку поповнюється приємними сумами. Трендовим одягом, новинки різних марок які я якраз і презентую. Красунчиком-бойфрендом Ромео, який дивиться на мене очима кота зі "Шрека". І закінчуючи маленькою двомісною машинкою Смарт, яку я нещодавно придбала.

          Єдиний нюанс – я живу з батьками. Так, не дивлячись на можливість відокремитися і орендувати студію в новобудові Києва, я не поспішаю з’їхати від них. Просто я люблю своїх батьків, мені комфортно з ними. Та й вони проти, щоб я жила окремо. Але є одна проблема, яка деколи добряче тріпає мені нерви. Не те, що я ще й досі тулюся в своїй кімнаті на десять квадратних метрів. А те, що батьки вважають моє інтернет-життя – дурницею. Тобто мій блог, і все, що пов’язане з Інстаграмом.

          Та навіть попри батьківське невдоволення, я цілком задоволена своїм життям.

          Взяла Чочо, сфоткала плюшеву мордашку і дорогою до кухні запостила опитування в сторіс:

"Rabbit - це зайчик чи кролик?"

          — Доброго ранку! — поцілувала маму, а сама тим часом спостерігаю, як проходить голосування під моїм постом.

          — Господи-боже, ти далі залипаєш в тому інтернеті! — почула невдоволений голос мами біля вуха. — Сідай за стіл. І без телефону! — вже більш загрозливо сказала вона. — Бо я його викину у вікно! — ого, а це вже серйозно.

          — Та добре, добре. Тільки фотку зроблю, ок? А що у нас на сніданок?

          — Млинці, — буркнула мама.

          — Знову? Так вчора ж вони були!

          — Не зрозуміла, що за претензії? Не подобається - готуй сама. А мені час на роботу збиратися, — відповіла мама і почала знімати фартух.

          — Та чого не подобається? Ти ж знаєш, що я люблю млинці! — вирішила розрядити обстановку і поцілувала мамину щоку.

          Навіть не хочу починати розмову про мій інстаграм. Бо зараз почнеться тирада про моє надмірне захоплення інтернетом. "Бла-бла-бла реальне життя цікавіше, бу-бу-бу треба спілкуватися між собою." Кожного разу одне й теж! Голос мамин так чітко звучав в голові, наче вона насправді говорила все це вголос, що я аж очі закотила))