Глава 1. Початок дивини.

Джуді роздивилась навколо. Вона знаходиться у темному лісі. Прохолодний вітер ранньої осені розвиває її волосся та наносить мурашки по усій її шкірі. Дівчина не пам'ятала як вона сюди прийшла. Беккер раптом почула завивання вовків та обернувшись, вона помітила як зграя вовків біжить просто на неї. Джуді намагалась бігти, але її ноги прилипли до землі, ніби рослини навкруги обійняли її ноги, не відпускаючи її.

В той момент як вовки от-от вкусили б її, вона почула голосний звук який повторювався раз у раз. Джуді прокинулась, відриваючись від ліжка та важко дихаючи. Це був лише сон...

Беккер встала з її ліжка та накинувши кофтинку на свою блакитну піжаму, пішла до кухні. Дівчина мляво зиркнула в зеркало, з якого на неї дивилася трохи загорівша дівка, років сімнадцяти. Її зелені очі світились у пітьмі як два смарагдових ліхтарика, а руді кучері спадали на її плечі. Погляд дівчини зупинився на записці на столі. 

"Люба Джуді, ми з батьком поїхали на три місяці на заробітки, ми знаємо, що ти вже доросла дівчинка і не розвалиш будинок. Можеш запросити своїх друзів, тільки не будьте сильно голосними.

 З любов'ю, мама." 

Джуді вдихнула і зробила маленький ковток свіжо зробленого чорного чаю з  м'ятою та цукром, вдихаючи свіжий аромат.

Раптом щось почало дзижчати на столі. Руда підняла телефон екраном догори. Це був дзвінок від її найкращої подруги Роксани. Джуді підняла трубку.

—Так?- втомлено сказала руда.

—Гей мала! Ти ще досі не проснулась? Короче, у мене є для тебе пропозиція!- радісно проговорила Роксі. 

—Ти даси мені поспати?

—Звісно ж ні! Тут таке кафе відкрилось! І тут той хлопець, Ріко здається?

Очі Джуді стали розміром з 5 копійок. Ріко? О, ні. Цей хлопець давно у неї в печінках сидить. Вона нізащо в житті з ним не піде нікуди.

—Ні. Нізащо. Знаєш що, приходь до мене ввечері. На ночівлю замість кафе.

—Ой,ну добре.- трохи невдоволено сказала Роксі.- до зустрічі.

—Кінець зв'язку.- посміхнувшись сказала Джуді.

Через деякий час Джуді вирішила в гуляти свого песика Чапі. Вона прогулювалась по парку, аж тут почула як хтось підбіг до них. Руда обернулась та побачила високого хлопця, приблизно її віку. Він мав карі очі і середнє, шовковисте чорне волосся, заплетене у хвіст. Вона ніколи його не бачила до цього моменту.

—Доброго ранку. Мене звати Майк Воргін. Ми ще не знайомі. Це до речі вам за вашу невимовну красу.

Майк подарував букет ніжних червоних лілій, цілуючи її руку.

—Доброго... Дякую, Майк. Мені дуже приємно. Я Джуді Беккер,а це Чапі.

Дівчина усміхнулася і протягнула йому її номер телефону. Увечері, Джуді радісно чекала на Роксану, аж тут вона почула довгоочікуваний стук у двері. На порозі стояла здивована Роксі з коробкою шоколадних цукерок у формі серця в її руках.

—Еее... Від кого цукерки, Джуд?-трохи здивовано спитала Роксана.

—Не знаю...

Дівчата здивовано подивились одна на одну.

ДАЛІ БУДЕ