Це було моє перше мотиваційне відео. Адреналін переповнював мене. Не довго думаючи, навіть не подивившись цього запису, опублікувала його в Інстаграмі.
Знову почали приходити якісь повідомлення. Я втомлено закрила очі та подумала, що можливо таки варто видалити програму з телефону і користуватися інтернетом лише по мінімуму. Мені хотілося зробити так, щоб більше ніхто не зміг мене образити й просто повернутися до нормального, реального світу.
Чесно кажучи, мене це трохи лякало. Адже я звикла все своє життя проводити там, гортаючи стрічку новин, дивлячись історії знайомих та просто незнайомців.
До речі, якось так я познайомилася з однією дівчиною, яка переживала схожу на мою ситуацію. Не довго думаючи, взяла знову телефон до рук, щоб запитати, що вона робила та як боролася з негативним відношенням людей, до неї.
Відкривши сповіщення в Інстаграмі, я була шокована. Тисячі вподобайок, стільки ж коментарів та сотні репостів.
У повідомленнях же був справжній рейвах. Ті, хто до цього засміювали мене, написали, що я дала змогу їм поглянути на світ по-новому, що вони вибачаються за свою ганебну поведінку. А також багато писало, що вони розуміють мене, адже недавно також змушені були відмовитися від чогось через думку інших, через те, що батьки не хотіли, щоб вони вступали до якогось університету і ці люди пішли на спеціальність, яка їм взагалі не подобається. Були й такі, що змушені були покинути всіх і все, через те, що односельчани просто не злюбили їх і можна сказати, вигнали в інше місце або ті люди, які повинні були переїхати разом з татом та мамою туди, де ті отримали нові робочі місця.
Всі, як один, просили поради та говорили, що мої слова надихають та що мені потрібно знімати такі відео і надалі.