Розділ 17 Гра чи реальність?

— Володарю, а що тепер буде з її дочкою? Тару так просто віддадуть Снейпу? — Белатриса не думала, що сім'я Нотт так швидко погодиться. Це ж єдина пам' ять про їхню Персефону. 

— Вийде заміж за Драко. Треба, щоб твій тупоголовий племінник тримав її подалі від Поттера. — Волдеморт багато надій покладав на це весілля. Хотів, щоб в сім'ї Мелфоїв народився спадкоємець. 

— Я переконаю Луціуса та Нарцису в тому, що цей шлюб найкращий вихід для нас всіх. Треба лише вмовити Северуса. — Рудольфус хотів, щоб донечка Нотт прожила гідне життя. Стала дружиною Драко. Народила йому сина. 

—Робіть, що хочете, але цей союз має відбутися. Якщо батьки твого племінника ще й носом крутитимуть, то їх відправлю в Азкабан. — Волдеморт не розумів, чому Белатриса так хвилюється за тих телепнів. Луціус та Нарциса самі обрали таке нікчемне життя. 

— Тара та Драко не зможуть побудувати щасливу родину, бо схоже що доньці  Снейпа долею написано закохатися в того Поттера. Ви лише згадайте про любовні пригоди її батьків. — Крауч прекрасно пам'ятав ті часи. В юності всі роблять помилки. Не задумуються про наслідки, а доросле життя диктує зовсім інші правила. 

— Та хто їх питатиме? Одружать та й по всьому. — Пітер навіть гадки не мав, що Тара може колись пов'язати своє життя з сином Лілі та Джеймса. Чарівник в свій час зрадив свого найкращого друга віддавши його  з дружиною в руки Темного Лорда. 

— Белатрисо, Рудольфусе йдіть до Мелфой Менору. Владнайте все. — Волдеморт хотів побачити перед собою Гаррі. Малюка який  змушував його божеволіти кожен день. 

Лестранжі поклонилися Темному Лорду та зникли. Петіґру та Крауч якраз мали викрасти Тару. Не хотіли залишати дівчинку поряд зі Снейпом. 

Чарівники взяли мітли та полетіли до Гоґсміду. Їм вдалося знайти будинок Северуса. Хлопець жив на окраїні в якійсь  провінції. В тихому місці, щоб ніхто не зміг знайти його дитину. 

Чарівник відчинив вікно, щоб подихати свіжим повітрям. Тара лежала в колисці. Дівчинка вже не плакала. Лише потребувала багато уваги та любові. 

Пітер заглянув до кімнати. Він побачив очі дитини. Голубі, як небо. В такі одразу можна   закохатися. Колись в Елуїзи Міджен були такі ж самі. Шкода, що вони вже давно не разом. Барті штовхнув його ліктем вбік, щоб так сильно не витріщався на доньку Нотт. 

— Треба непомітно забрати малу. Темний Лорд хоче, щоб Тара росла в його лігві. — Крауч також не міг відвести свого погляду від дівчинки. Вона дійсно була схожа на свою матір Персефону. Така ж гарна. 

— Навіщо це нашому Володарю? Яка користь з цієї дівчинки? — Пітер справді не розумів, що дитина Снейпа робитиме в тому темному підземеллі. Не хотів, щоб сімейка Нотт його зі світу зжила після такого. 

— Тара єдина хто допоможе нашому Повелителю вбити Гаррі Поттера. Перетворити його життя на справжнє пекло. — Барті підходить до дверей аби їх відкрити. Він вже тримав свою паличку напоготові, бо той дурень Снейп так просто свою дочку не віддасть. 

— Ця дівчинка ще зовсім дитина. Їй навіть року немає. — Петіґру тихенько заходить до кімнати. Він чує дитячий плач. 

Барті та Пітер йдуть далі. Снейп якраз колихав свою доньку на руках. Хотів її заспокоїти, бо Тара майже не спала ночами. Щось тривожило цього малюка. Юнак повернувся, щоб зачинити вікно аж раптом побачив цих двох прихвостнів Темного Лорда. 

— Віддай нам дівчинку. Негайно. — Пітер думав, що як тільки вони заберуть Тару, то Северус забуде про сина Лілі. Перейде на бік Волдеморта. 

— Моя дружина  довірила її мені. Я не покину свою дочку. — Северус закрив  маленьку собою. Він не може втратити дівчинку, бо це едина згадка про Нотт. 

— Персефона померла. Тепер в тебе немає права виховувати цю дитину. — Крауч швидко опинився  за спиною Северуса. Тара була так близько. Він відчував цей аромат. Дівчинка пахла камеліями. 

— Вона живе в моєму серці. Забирайтеся геть. — Снейп продовжував захищати свою дочку.  Він за неї життя віддасть. Душу спопелить, але ця дитина дихатиме.

— Тара власність Володаря. На ній його мітка. — Пітер підходить ближче та вказує на ручку дівчинки. Там видніється слід від чарівної палички. 

— Моя дочка не стане прислужувати Темному Лорду. Геть з мого будинку. — Северус не може повірити в те, що в крові його квіточки живе частина Волдеморта  Тепер його дівчинка стала  знаряддям вбивства  для сина Лілі та Джеймса. 

— Думками, бажаннями та вчинками Тари тепер керує темрява. Ти втратив  це янголятко  відтоді, коли покинув її матір. — Крауч вириває з рук Снейпа дитину. Вони швидко зникають, бо Темний Лорд вже чекав на появу своїх слуг. 

Северус починає шукати свою дочку. Юнак розгублений, бо не сподівався на візит прибічників Волдеморта. Лише родина його дружини могла допомогти врятувати його маленьку принцесу. Снейп їде до Лондону. Прямує до будинку Ноттів. Йому відчиняє Прісцила та запрошує увійти. 

— Вони забрали її. Мою Тару треба врятувати. — Северус сідає на диван. Колись Персефона йому подарувала бронзову чашу. 

— Знаю. В мене було видіння. Ця річ належить Темному Лорду. — місіс Нотт уважно розглядає чашу. Вона відчуває дух смерті. 

— Моя дружина, що мала дар передбачення? Що буде з нашою дочкою? Волдеморт її вб'є? — Снейп весь час думав про Тару. Хотів вирвати свою дитину з рук безликих примар. 

— Так, цей дар перейшов їй в спадок від мене. Твоя дочка стане дружиною Гаррі, а не Драко Мелфоя. — Прісцила вже давно побачила майбутнє своєї правнучки. Жінка погодилася допомогти Северусу повернути його дитину. 

— Тара закохається в Гаррі? Чи можливо якось цього уникнути? — Северус боявся такого розвитку подій. Не хотів, щоб його донька поєднала свою долю з сином Джеймса. 

— Так, коли їй виповниться чотирнадцять років. Ти нічого не вдієш. Це доля, Снейпе.— Прісцила взяла хлопця за руку та повела в спальню Персефони. Хотіла дещо йому віддати. 

— Я повинен  повернути свою дівчинку. Замінити їй маму. —Северус вже був згоден служити Волдеморту, аби його дочка була поряд. Він не зміг врятувати Персефону, то бодай їхню  крихітку захистить.