Розділ 1 Ти не вона

На горизонті сіріє похмуре кладовище, де життя розбиваються об камінь, мов птахи, що прагнули злетіти, але зламали крила. Воно живе у забутті, дихає мертвим подихом і навіки береже уламки пам'яті.

Небо затягнуте чорним покривалом. Северус часто приходив сюди, коли відчайдушна туга краяла серце. Тепер його мрії спочивають під гранітною мовчазною плитою. Там його кохана – Лілі. Її ім'я знову зривається з вуст чоловіка.

Чужа дружина… Як гірко й важко усвідомлювати це. Северус ніколи не забував про неї, навіть після смерті. Кохав так сильно, що ладен був віддати життя, аби повернутися в минуле.

Його очі більше не побачать її, губи не відчують, а руки вже не зможуть обійняти. Це божевілля. Чорна мантія розвівається від легкого подиху вітру, але Снейпу байдуже. Нехай почнеться злива чи піде сніг, він все одно не перестане згадувати кохану Джеймса. Однак Лорд Волдеморт безжалісний. Він ніколи не помиляється у виборі жертви, влучно вражаючи ціль.

Ніхто не має права не схилити перед ним голови, бо Володар – дитя темряви. Його невід'ємна частина.

І якби Снейп міг хоч щось змінити… Чаклуну залишається лише згадувати Лілі: її чарівну посмішку, привабливі очі, вміння зачаровувати собою світ. Лише Господь знає, що зараз діється в серці цього чоловіка. Там така порожнеча, що підземелля Гоґвортсу здаються солодким раєм у порівнянні з тим пеклом, яке проживає Северус зараз.

Його тіло ще тепле. Він дихає, однак щосекунди помирає. Чиясь зморщена рука торкається юнака, коли він намагається випити отруйне зілля.

***

— Северусе, зупинись. Не змушуй Лілі страждати ще більше, — голос Албуса Дамблдора звучав твердо, але в ньому відчувалася тривога. Він знав про таємницю Снейпа, але не міг спокійно спостерігати, як один із найкращих професорів Гоґвортсу нищить себе. Як руйнує все те прекрасне, що створював роками.

— Директоре, я більше не можу, — відповів Снейп, його голос був сповнений відчаю. — Я повинен піти.

З того дня, як не стало Лілі Поттер, він не знаходив собі місця. Снейп нікому не розповідав, що Еванс часто з'являється в його снах, не даючи спокою.

— Не звинувачуй себе в смерті батьків Гаррі. Вони довірилися не тій людині, але ти маєш жити заради пам'яті про Лілі та Джеймса. Їхній син – це їхнє продовження, — Дамблдор давно не бачив Снейпа таким пригніченим і не знав, як зарадити його горю. Від кохання та смерті немає ліків. Це потрібно пережити або прийняти.

— У нього її очі… Ви розумієте? Це нестерпно, — Снейп більше не міг приховувати свого кохання до Лілі. Вона була сенсом його життя. А Гаррі міг би стати його сином. Його, а не Джеймса. Чоловік не уявляв свого майбутнього без коханої. Він навіть хотів умовити Темного Лорда вбити його, аби тільки Лілі та її чоловіка не чіпали.

— Не забувай про свою обіцянку. Ти повинен відпустити своє перше кохання і відкрити серце для нових почуттів. Северусе, не муч себе марними надіями, — Албус намагався переконати Снейпа, що смерть – це частина життя, і що рано чи пізно кожен зустріне свій захід сонця. Неможливо втекти від себе. Це неминуче.

Снейп був так близько до мети. Лише один дотик палички – і все скінчиться. Але директор Гоґвортсу з'явився невчасно. Він, мов тінь, ходив за Северусом, постійно стежив за ним. Албус боявся, що чоловік накладе на себе руки. Лілі все одно не повернути, а життя триває.

Снейп заховав паличку під мантію і підвів погляд до неба. Воно плакало дощем. Душа чоловіка давно згоріла живцем. Він відчував цей біль у кожному подиху. Здавалося, його легені повільно наповнюються отрутою. Дамблдор обійняв його і розчинився в повітрі. Лілі вже ніколи не посміхнеться, не поговорить з ним, не візьме його за руку. Тепер є лише Снейп і його нерозділене кохання.

Він поцілував гравіювання з ім'ям коханої і пообіцяв собі, що ніколи її не забуде. Він пробув на кладовищі до пізньої ночі. Блідий місяць ледь освітлював безлюдні вулиці, якими крокував Северус. Він знову опинився навпроти будинку, де все сталося.

З очей покотилися сльози. Кожна річ нагадувала йому про неї. Ніхто не кохав цю рудоволосу красуню дужче за нього. Хіба що Поттер. Сьогодні чоловік прощається з Лілі. Прощається назавжди. Його рука тягнеться до портрета маленького Гаррі. У нього дійсно її очі. Очі його коханої Лілі, що дивляться на нього з полотна, сповнені дитячої цікавості та невинності. Снейп відчуває, як у грудях щось стискається. Це біль, змішаний з ніжністю. Він бачить у Гаррі не лише сина Джеймса Поттера, свого давнього ворога, але й частинку Лілі, живу пам'ять про неї.

Він проводить пальцем по склу, ніби торкаючись обличчя хлопчика. — Я захищатиму тебе, Гаррі, - шепоче він,  — заради неї. Це моя обіцянка.

***

На порозі темної кімнати виникає Персефона у весільній сукні. Білосніжна вуаль приховує її обличчя, залишаючи в тіні лише контури. Вона дивиться йому у вічі, і на її вустах грає загадкова посмішка.

Чорнявий різко розплющує очі. Порожньо. Лише відлуння уяви. Снейп не впізнає цю дівчину.

Спогади знову тягнуть його до Лілі. Такі близькі й водночас нездоланно далекі, як лід і полум'я. Він поринає глибше у вир мрій. Голос… до болю рідний і знайомий.

— Северусе, моя сестра каже, що я бридка. Петунія, мабуть, просто заздрить? — Лілі нахиляється і легко торкається його щоки поцілунком. Ледь помітний рум'янець заливає її обличчя.

— Лілі, ти прекрасна. Не слухай нікого, — Снейп відчуває, як серце шалено б'ється в грудях. Якби не Джеймс… вони могли б бути разом.

— Відколи я поїхала до Гоґвортсу, моє життя змінилося назавжди. Я знайшла своє покликання, — Лілі тримає його за руку, тонучи у глибині його очей. Северус був для неї ковтком свіжого повітря в цьому холодному світі.

— Що у тебе з Поттером? Я бачив вас разом біля Чорного озера, — він боїться почути правду, бо вона може поставити крапку в їхній історії. Снейп відчуває, що Лілі закохана в Джеймса, тому й не наважується відкрити їй свої почуття.