2100 рік не виглядає кульмінацією історії — радше він позначає точку, після якої звичні орієнтири остаточно втрачають силу. Те, що колись здавалося фундаментом — держава, праця, тіло, ідентичність, — існує вже в інших формах або розчиняється в нових способах життя. Це не кінець людства, але й не його впізнавана версія. «Після звичного» — це простір, у якому людина змушена наново визначати себе без опори на минулі уявлення про нормальність.
Відредаговано: 01.02.2026