2.1

Яскраве світло фар різко освітило узбіччя траси. Чорний Range Rover уже давно зник, а Дарина лежала на холодному асфальті, не маючи сили навіть підняти голову. Вона чула, як інша машина зупинилася, як хряснули дверцята. Кроки. Жіночий голос, стривожений і водночас рішучий.

— Боже мій… Дівчино! Ти жива? Хто тебе так?

Жінка середніх років, у теплій куртці поверх медичного халата, швидко підбігла до неї. Це була лікарка-терапевт Оксана Віталіївна, яка поверталася з нічної зміни в обласній лікарні. Вона одразу побачила зв’язані руки, розірваний одяг, сліди крові на обличчі й зрозуміла все без слів.

— Не бійся, я лікар. Зараз допоможу.

Оксана швидко розрізала мотузку на зап’ястях, зняла скотч з рота і накинула на Дарину свою куртку. Дівчина лише тихо стогнала, не в змозі говорити. Сильні руки медика допомогли їй підвестися й дійти до авто. Через кілька хвилин вони вже мчали назад до Львова.

У приймальному відділенні лікарні все відбулося швидко. Огляд, аналізи, обробка ран, знеболювальні. Дарину помістили в окрему палату на третьому поверсі гінекологічного відділення. Була глибока ніч, за вікном тихо падав дрібний дощ.

Тепер вона лежала на жорсткому ліжку, в чистій лікарняній сорочці, під тонкою ковдрою. Тіло німіло від уколів, але душа палала. Біль унизу живота й по всьому тілу був нестерпним, проте ще сильнішим був інший біль — внутрішній, глибокий, який не зніме жодна ін’єкція.

Дарина дивилася в стелю, де тьмяно світила лампа. Сльози тихо котилися по скронях і губам. «Сестра… Що буде з сестрою?» — думала вона безперервно. Чотирнадцятирічна Марійка зараз, мабуть, спить у їхній маленькій квартирі, нічого не підозрюючи. Завтра вранці вона прокинеться, а старшої сестри немає. Хто нагодує її? Хто допоможе зібратись до школи? Хто захистить від батькових проповідей?

Батько. Ця думка викликала новий спалах паніки. Володимир Степанович був глибоко віруючою людиною. Після смерті дружини він повністю занурився в баптистську церкву. Кожна неділя, кожна середа — служіння, молитви, співи. Він вважав, що всі земні біди — це випробування від Господа або покарання за гріхи. Дарина уявляла, як він почує про те, що сталося. Його очі, повні розчарування й осуду. «Як ти могла дозволити цьому статися? Де була твоя молитва? Чому ти ходила через той парк уночі? Ти спокусила їх своїм виглядом?»

Вона знала, що батько не вдарить і не вижене її з дому. Він просто почне молитися голосніше, читати Біблію щовечора й дивитися на неї з тією сумішшю жалю й осуду, яка гірша за будь-які слова. Для нього зґвалтована дочка — це вже «зіпсована», «впала». Він може навіть сказати, що тепер їй буде важко знайти гідного чоловіка в церкві. А Стас… Що скаже Стас? Чи зможе він обійняти її після цього? Чи не відвернеться, як багато хто відвертається в таких випадках?

Дарина стиснула кулаки під ковдрою. Гнів змішувався зі страхом і безпорадністю. Вона — звичайна дівчина з простої сім’ї, яка тягне на собі батька й сестру, працює офіціанткою й прибиральницею. А ті, хто це зробив, — мажори на дорогому авто, з батьками, які «все владнають». Вони зараз, мабуть, уже сплять у своїх теплих ліжках або п’ють далі в якомусь клубі, сміючись над «черговою пригодою».

Сльози потекли сильніше. Дарина повернула голову до вікна. Дощ стукав у скло. Вона думала про те, як завтра доведеться давати покази поліції. Як доведеться дивитися в очі лікарям, медсестрам, можливо — психологу. Як пояснити все це Стасу. І найстрашніше — як захистити Марійку, щоб та не залишилася одна з батьком, який замість підтримки запропонує лише молитви й осуд.

Вона тихо прошепотіла в порожнечу палати:

— Господи… якщо Ти є… дай мені сил. Не для себе. Для неї.

Але в глибині душі Дарина вже сумнівалася, чи хтось там, нагорі, справді її чує.

 

​