Глава 6

Я вже цілий тиждень мешкала в будинку Річарда та зранку я мала вже повертатися до гуртожитку в академії. Я вже встигла звикнути до цього будинку. 

Пригадую що колись саме так я мріяла собі сімейне життя, маючи маленький будинок та гарну кухню на якій зручно готувати та кожен  вечір чекати на повернення коханого  чоловіка додому, але на цей раз не коханого, тому що я не кохаю Річарда.

Я стояла біля вікна та спостерігала за нічним містом.

- Емілія якщо хочеш можеш залишитися жити тут.

Почула я тихий голос Річарда, який зайшов до моєї кімнати. Я повернулася до нього, в темній кімнаті я бачила лише  його  блакитні очі, які гарно сяяли захоплюючи погляд. 

На мить я застигла дивлячись в його гарні блакитні очі. Я почала наближатися до нього, а він до мене. Коли між нами не було відстані я поклала руки йому на плечі і дивлячись в його очі почала наближатися до його обличчя, та коли він хотів мене поцілувати я прошепотіла йому біля самих його губ: - І не мрій...

Він розгублено на мене поглянув, та поспішив покинути мою кімнату.

На ранок я відкрила портал до гуртожитку та перенеслась до своєї кімнати. Моя сусідка по кімнаті ще досі спала, тому я вирішила її розбудити через те,  що вже час на навчання.

Луїза була єльфійкой, але не зважаючи на свій рід вона любить добре поспати.

- Луїза прокидайся.

Але дівчина ніяк не відреагувала. Тоді в мене промайнула одна думка. Я згадала що маю з собою одне зілля від якого починають чхати. Мій власний винахід. Я закрила ніс та дала понюхати його Луїзі.

Єльфійка різко підірвалася з ліжка та почала неприривно чхати.

- Що це?

- Це мій власний винахід. Вибач, але потрібно було тебе якось розбудити. Ми запізнюємося на навчання. 

- Ой справді... дякую  що розбудила.

Луїза швидко зібралася і ми побігли на навчання. 

Єльфійка навчалася на бойового мага, тому вона пішла на майданчик, а я побігла на історію Орніона.

Кіра❤