Завоювати істинну відьму

Глава 4

Відразу коли урок закінчився я на ватяних ногах прийшла до кабінету Річарда. Насправді мені байдуже до того яке покарання він мені дасть, але ж якщо я його заслуговую. Я не збиралася псувати своє зіля та тим  паче знищувати помічника духа леді Філіс.

Я постукала в двері та ввійшла до кабінету Річарда.

Він сидів за столом  читаючи якісь бумаги в нього на столі. Він перевів на мене втомлені очі. 

Що він робив всю ніч? Невже працював?

Мені на мить шкода його стало. Йому б відпочити, а тут ось таке сталося з цим проклятим зіллям.

- Емілія довго ти ще будеш влаштовувати свої концерти? - суворо промовив він.

- Річарде, але ж це справді не я... - відповіла я. - Сам поміркуй. Навіщо мені це?

- Навіщо? - здивувався він. - Щоб розлютити мене. Саме це ти робила всі ці три місяці.

- Так, визнаю я робила все щоб тебе розлютити, але цього я точно не робила. - впевнено відповіла я.

- Якщо не ти, то хто? - невитримав він.

- Не знаю... хто завгодно може бути. - промовила я.

- Добре.  Я тобі повірю. 

- Справді? - спитала я.

-  Так. Як же я можу винити свою наречену? - промовмв він.

У мене з сердця камінь спав.

- Але ти повинна все одно понести покарання. Сама розумієш, що всі думають що це ти накоїла. А якщо я нічого не зроблю, можуть піти не потрібні нам чутки. - промовив він.

Так він має рацію. Я не хочу щоб про нас дізналися.

- Добре... я згодна - відповіла я.

Кіра❤

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше