Відразу коли урок закінчився я на ватяних ногах прийшла до кабінету Річарда. Насправді мені байдуже до того яке покарання він мені дасть, але ж якщо я його заслуговую. Я не збиралася псувати своє зіля та тим паче знищувати помічника духа леді Філіс.
Я постукала в двері та ввійшла до кабінету Річарда.
Він сидів за столом читаючи якісь бумаги в нього на столі. Він перевів на мене втомлені очі.
Що він робив всю ніч? Невже працював?
Мені на мить шкода його стало. Йому б відпочити, а тут ось таке сталося з цим проклятим зіллям.
- Емілія довго ти ще будеш влаштовувати свої концерти? - суворо промовив він.
- Річарде, але ж це справді не я... - відповіла я. - Сам поміркуй. Навіщо мені це?
- Навіщо? - здивувався він. - Щоб розлютити мене. Саме це ти робила всі ці три місяці.
- Так, визнаю я робила все щоб тебе розлютити, але цього я точно не робила. - впевнено відповіла я.
- Якщо не ти, то хто? - невитримав він.
- Не знаю... хто завгодно може бути. - промовила я.
- Добре. Я тобі повірю.
- Справді? - спитала я.
- Так. Як же я можу винити свою наречену? - промовмв він.
У мене з сердця камінь спав.
- Але ти повинна все одно понести покарання. Сама розумієш, що всі думають що це ти накоїла. А якщо я нічого не зроблю, можуть піти не потрібні нам чутки. - промовив він.
Так він має рацію. Я не хочу щоб про нас дізналися.
- Добре... я згодна - відповіла я.
Кіра❤
#4704 в Фентезі
#1178 в Міське фентезі
#9323 в Любовні романи
#2094 в Любовне фентезі
Відредаговано: 22.04.2023