Глава 1

Я стояла навпроти дзеркала в новій червоній сукні милуючись своїм відображенням в ньому.

Мої прекрасні рижого кольору волосся було заплетене в гарну косу та чудово підкреслювали мій заворажуючий образ мої зелені очі.

На подвір'ї радісно світило Сонце та співали свої пісеньки пташки. Сьогодні мій двадцятий рік народження який ніщо і ніхто не зіпсує.

Я одягла капелюх та вийшла до саду. В нашому сімейному саду було багато різних рослин. 

Раптом я відчула якусь чужу магію, я пішла по її сліду.

На подвір'ї біля входу в будинок я побачила як тато та якийсь незнайомий чоловік пішли до маєтку.

Я не могла побороти цікавість та пішла за ними.

- Тату! - покликала я тата. - вони повернулися на мій голос.

- Емілія... - тато перевів погляд на гостя та на мене.

В незнайомцеві я спіймала той слід магії що відчула в саду, ще я відчула в ньому дракона.

- Вітаю моя наречено! - усміхаючись білосніжними зубами проговорив гість.

Якого я нечекала зустріти у себе в місті та тим паче у себе в маєтку. Я поглянула на тата шукаючи хоч якесь пояснення щодо цієї незрозумілої ситуації, але він лише задумливо посміхався. Зрозумівши що від нього ніяких  пояснень я недочекаюсь, вирішила взяти все в свої руки сама. 

- Вибачте, але Ви раптом не помилилися будинком десь так в місті драконів Ернін?  - вирішила спитати в нього. А  хто їх знає? Можливо ця їхня локація по пошуку істинної пари несправна іноді буває...?

- Ні... я непомилився. - запевнив він мене.

- Тату можна тебе на п'ять хвилин? - взяла тата під руку і відвела його в сторону.

- Що трапилось Емілія? 

- Тату! Що тут відбувається?

- Емілія донечко це Річард Френжо твій наречений.

При слові наречений в мене відібрало мову. 

- Хто вибач?... Наречений? - Підвищила я голос від здивування.

Поглянула в сторону дракона, гарний звісно, але я ж його не кохаю та не збираюсь я виходити за нього лише тому, що він визнав в мені істинну.

- Тату! - не витримала я. - Вибачте... - як його там звати? Федерік...ні не так. О, згадала. - Річард Френжо я не вийду за вас...

Кіра❤