Глава 3

Глава 3

          – З тобою все гаразд, люба? – мамине обличчя з’явилося з-за одвірку. – Може, хочеш чаю? Я зроблю.

          – Ні, дякую. Так, мам, все добре, – відповіла я і кволо всміхнулася. – Зовсім не думала, що так закінчитися моє сімейне життя.

          – Запам'ятай, Еллі: що не робиться – все на краще, – мама підійшла і присіла поруч зі мною. – Можливо, тобі зараз так не здається. Але насправді це так. Повір.

         Так, у відносинах з чоловіками мамі можна вірити. У неї присутній досвід спілкування з ними. Вона була тричі заміжня і до останнього любила тата. Потім його не стало. Вже понад вісім років мама сама. Але чоловіки все так само не дають їй проходу.

          Не те, що я. Мій досвід спілкування з чоловіками жалюгідний. До знайомства з Тревором я зустрічалася з хлопцем на ім'я Девід. Він навчався зі мною в одній групі й саме з ним я перший раз переспала. Наші відносини закінчилися банально – після випускного ми роз'їхалися по своїх містах.

          – Я тут подумала, – мама обійняла мене за плечі і лагідно подивилася мені у вічі. – Що скажеш, якщо я переїду до тебе? Тобі потрібна підтримка і я буду на підхваті у будь-який час.

          – Непогана ідея. Добре. Гадаю, і Вілсон зрадіє частішому спілкуванню з бабусею.

          Малюк відволікся від мультфільму. Його увагу привернув маленький паровозик, якому він одразу прийнявся відкручувати коліщатка, по-черзі перевіряючи кожне з них на міцність. Мій погляд метнувся на годинник. Йому вже час до ліжечка! Я постелила йому поруч з собою, адже так я почуватимуся спокійніше.

         Довго вкладати Віллі не довелося. Він виснажився в дорозі й заснув майже одразу. Ми з мамою обговорили її переїзд до мене. Вирішивши, що ми поступово перевеземо її речі, я постелила їй в сусідній кімнаті. Коли мама пішла спати, я поспішила у душ, відчуваючи нестримну потребу в лагідному масажі теплими струменями.

         Вода така ніжна і ласкава! Вона змила з мене всі неприємні відчуття і негативні емоції. В голові відразу прояснилося. Потрібно зібрати документи, звернутися до адвоката і подати на розлучення. Необхідно зробити усі ці офіційні справи, щойно закінчаться свята. Наразі я навіть думати не хочу про проблеми.

          Завтра ж Новий Рік! Моє найулюбленіше свято з усіх. Для мене Новий рік – це свято нових надій, нових цілей і бажань. Суцільна чарівна казка. Вся ця передсвяткова метушня створює особливу атмосферу. Обожнюю купувати ялинку і прикрашати її, обирати подарунки для друзів і близьких, прикрашати будинок гірляндами і мішурою, складати святкове меню і готувати різні смачні страви.

          Я засмучена, що святкування цього Нового року буде не таким веселим і радісним, як попередні. Адже останні події – хвороба Вілсона і розрив відносин з Тревором – псують весь передсвятковий настрій. Потрібно оптимістично дивитись в майбутнє і вірити в краще. Незабаром Новорічна ніч, в яку можна загадати будь–яке бажання і воно обов'язково здійсниться!

***

          Я вийшла на вулицю з приміщення суду і вдихнула свіже весняне повітря на повні груди. Яке приємне відчуття свободи! Ніжне квітневе сонце пестить своїм промінням моє обличчя. Весна тільки розпочалася. Маючи чудовий настрій, я радію весні. Її лагідному теплу, тендітним першим квітам, м’якій зеленій траві. Як добре на душі! Щойно закінчилося слухання і шлюборозлучний процес завершився. Я вільна!

          Тревор не заперечував щодо розлучення і зміни мого прізвища. Жодного слова не сказав про своє бажання бути з дитиною. Суд зобов'язав його щомісяця виплачувати гроші на утримання дитини. Я задоволено всміхнулася. За стінами суду він погрожував, що я не отримаю від нього ні копійки. Ха! Не так сталося, як гадалося!

          Нарешті все скінчилося! Потрібно відсвяткувати цей знаменний день. Діставши телефон з сумочки, я набрала номер подруги.  Келлі зараз працює, але я не можу тримати радість в собі. Мені аж кортить поділитися новиною з нею! Коли вона відповіла на дзвінок, я, зробивши діловий тон, звернулася до неї:

         – Міс Келлі Трестен?

         – Так це я, – весело промовила Келлі і я уявляю, як вона зараз всміхається.

         – Вас турбує Еллісон Паркер, – офіційним тоном продовжила я.

          – Паркер? Еллісон Паркер? Ні, не знаю такої, – з динаміка почувся сміх. – Еллі, я тебе вітаю! Я так розумію, все закінчилося?

          – Так, Келлі! Я така рада! Ось дзвоню тобі з пропозицією відсвяткувати цю справу? Як ти дивишся на те, щоб ввечері зустрітися і піти куди–небудь, випити по коктейлю?

         – О, це чудова ідея! Безсумнівно, це потрібно відсвяткувати. Давай тоді в десять, посидимо в «Брайані»? Ти впораєшся до того часу?

          – Так, в десять буде відмінно. Тоді до вечора! Бувай!

          Я завершила виклик і усміхнулася. Дивно, у мене такий прекрасний настрій через моє розлучення. Оце так! Дійсно, мама мала рацію: що не робиться – все на краще.

***

         Вклавши Вілсона спати, я повідомила мамі, що йду на зустріч з Келлі. Викликавши таксі, я затрималася в коридорі, щоб оглянути себе у дзеркалі. Сьогодні я  маю чудовий вигляд! На мені темно–сині джинси–скинні, ботильйони чорного кольору на високих підборах та яскрава бірюзова блузка на довгий рукав. Зверху я вдягла чорне коротке пів пальто з кашеміру. Волосся струмениться блискучими локонами. Як завжди, на обличчі мінімум макіяжу. Солодкий аромат улюблених парфумів Hugo Boss «Orange for Her» зачаровує і додає настрою.