Епілог

ЕПІЛОГ

          Стрілки годинника показували пів на десяту вечора. Ми з Сюзі порались на кухні, накриваючи святковий стіл. В будинку було гамірно і людно, адже зустріти Новий рік зібралися всі наші рідні: мама з Говардом, Сюзанна з Ітаном та дітьми, сестра Роберта Меган зі своє сім’єю. Ми чекали лишень на Робертових батьків, які мали от-от приїхати. Нарешті, я познайомлюсь з ними! Ми з Робертом вирішили влаштувати святкування Нового року в себе, щоб познайомити між собою наші сім’ї. Кращої нагоди для цього було не знайти.

          В мене був неймовірний, просто казковий настрій! Ще минулого року я була у відчаї й розпачі, не маючи жодного бажання святкувати прийдешній Новий рік. Скільки всього відбулося за цей час. Я всміхнулася і рука машинально торкнулася злегка кругленького животика.

          На кухню зайшов Роберт, тримаючи Вілсона на руках. Маленькі оченята радісно виблискували, а кухнею пролунав його веселий сміх.

          – Ти чого це татові на шию виліз? – сміючись запитала я його, від чого Віллі залився сміхом. – І як тепер я вкладу його спати, Роберте?

          – Не переймайся, Еллі, – відповів він і підняв голову догори, щоб глянути на малого. – Правда ж, ми без мами заснемо?

          Малюк кивнув і голосно вигукнув «Так!». Рожеві вуста широко всміхнулися, а карі оченятка сяяли від радощів.

          – Ну, добре, – погодилась я. – В такому разі я піднімуся нагору з вами.

          – Ти себе недобре почуваєш? – стривожився раптом Роберт і поглянув на мою руку, яку я все тримала на животі.

          - Все гаразд, не хвилюйся, – я встала навшпиньки, щоб поцілувати його. – Я буду в кабінеті. Маю деяку незавершену справу.

          – Хм, і що ж це за нагальна справа така, що не почекає до завтра?

          – Побачиш, – підморгнула я і попрямувала сходами нагору.

***

          Рівно опівночі, коли куранти били дванадцяту годину, а в повітрі стояв дзенькіт кришталю і звучали радісні вигуки «З Новим Роком!», я вручила Роберту листа, в якому акуратним почерком було написано:

«Любий Роберте!

Цієї святкової ночі, вперше в житті, я нічого не буду бажати. Адже я маю все, про що тільки може мріяти кожна жінка – коханого чоловіка і люблячу сім’ю. Ти довів мені, що у світі ще є взаємне, щире кохання. Кохання, від якого розкривається душа і виростають крила. Від якого з’являється впевненість у власних силах, вогник в очах і усмішка на вустах.

Завдяки тобі я взнала, що кохання може бути таким солодким, що поцілунки можуть бути такими п’янкими, а дотики – гарячими й жаркими. Що від пристрасті може тремтіти не тільки тіло, але й душа. Що близькість здатна стерти всі кордони свідомості, а задоволення від неї вознести тебе до небес.

Ти показав, на що здатний чоловік заради коханої жінки. Твоє кохання відродило в мені віру в щирі стосунки.

Хочу щоб ти знав - я щаслива! Завдяки тобі!

Твоя кохана дружина,

Еллісон Блекстоун»