Глава 19

Глава 19

          Так, Тревор вмів цілуватись. На початку наших стосунків його пристрасні поцілунки завжди мене заводили. Він знав це. І тепер, відчуваючи як його губи пестять мої, я сама цього не розуміючи, відповіла на його поцілунок.

          Моя внутрішня богиня спостерігала за всім з відкритим від подиву ротом. Її приголомшив цей раптовий поцілунок. Такий розвиток подій зацікавив її. Вона перебувала наче на кіносеансі, на прем’єрі фільму для дорослих. Смакуючи кожну секунду і з нетерпінням чекаючи, що буде далі.

          Тревор був охоплений жагою і несамовито впивався в мої губи, проникаючи язиком до рота. Я втратила голову, піддалась цьому несподіваному безумству. В пам’яті спливали один за одним спогади про наші перші зустрічі, гарячі поцілунки, нестримні пестощі й перший секс. Поцілунок ставав все гарячіше, розбурхуючи відчуття та емоції. Рука Тревора ковзнула вверх по моєму тілу і зупинилась на грудях.

          Та раптом серед цих думок пронеслась одна, яка залишила за собою неприємний слід. Якийсь неприємний присмак. Щось таке, що я відчула гіркоту у роті. Через мить пролетіла ще одна, потім ще, і з пам’яті почали виринати зовсім інші спогади. Вони, наче крижана вода, остуджували полум’я моєї некерованої пристрасті. Спогади, в яких не було нічого приємного і захопливого, що звело нанівець пристрасть і жагу. Згадались образи, душевні рани, біль, пригніченість. Все те, що змушувало мене відчувати себе зрадженою і покинутою. Спогади про стосунки з Тревором.

          Я відвернула голову і зробила крок назад, щоб припинити поцілунок.

          - Не треба було цього робити, – промовила я.

          - Вибач, я не зміг себе стримати, – важко дихаючи, сказав Тревор.

          - Забудь, те що щойно було. Мені не варто було з тобою розмовляти.

          - Еллісон, дай мені шанс. Я доведу, що змінився.  – Тревор схопив мене за руку, намагаючись втримати. - Кохана, будь ласка, я…

          - Бувай, – промовила я і зачинила за собою парадні двері під’їзду.

          Вдома я видихнула з полегшенням. Мама дивилась наукову передачу по Діскавері, а Вілсон зосереджено будував щось з кубиків. Я занесла пакунки до кухні й ввімкнула плиту, щоб загріти води на чай. Лишень зараз я змогла остаточно прийти до тями і зібратись з думками. Еллі, що на тебе найшло?! Я сама не розуміла, як сталось так, що я одразу не припинила цей поцілунок.

          Я вийняла мобільний, щоб набрати Роберта. Розблокувавши телефон, я побачила ще один пропущений дзвінок від нього. Блін! Я натиснула кнопку виклику і чекала, коли він відповість на мій дзвінок. Мені кортіло якнайшвидше почути його голос. Я знервовано тарабанила пальцями по столу, не в змозі опанувати своє хвилювання.

          - Привіт, крихітко! – Голос Роберта завібрував в моїй голові, наче я вперше його чула. Такий глибокий і приємний на слух, що в грудях мені защемило.

          - Привіт, Роберте! – промовила я і з полегшенням видихнула. Я була рада почути його. – Як твої справи?

          - Все чудово! Практично всі справи вже вирішив. Не міг дочекатися вечора, щоб почути твій голос!

          - Я так рада тебе чути! І я скучила за тобою.

          - Я теж, малесенька! А я вже почав було думати, що ти мене ігноруєш, коли ти не відповіла на мої дзвінки. – з іронією промовив Роберт.

          - Ні, не думай таке. – Я зробила паузу. – Просто… - Я знову замовкла, бо не знала з чого почати.

          - Еллісон, що трапилось? – В його голосі відчувалися нотки стурбованості. – Я ще ніколи не чув тебе такою розгубленою.

          - Не те, щоби трапилось. – Я зробила паузу, щоб підібрати вірні слова. – Я сьогодні бачилася з  Тревором, розмовляла з ним.

          - Що він хотів?

          - Просив вибачення. Клявся, що змінився і благав дати йому ще один шанс.

          - Що ти вирішила? – В голосі Роберта чулось напруження.

          - Мені потрібно розібратися в собі. Зі своїми думками та бажаннями, щоб остаточно розставити всі крапки над «і».

          - Я зрозумів. – Він на мить замовк. – Сподіваюся, ти зробиш правильний вибір.

          Розмова з Робертом вийшла не з найкращих і завершилась не дуже оптимістично. Та інакше не могло бути. Я мусила йому розповісти про свою зустріч з Тревором.

          Сьогодні Вілсон заснув пізно – приблизно об одинадцятій годині. Я лежала і намагалася впорядкувати свої думки. Вони металися від Роберта до Тревора, плутались між собою й утворювали в моїй голові хаос.

          Заплющивши очі, я пригадала відчуття від поцілунку. Він був приємний і захопливий, як в ті часи, коли наші стосунки з Тревором були на стадії розвитку. Я була безтями закохана в нього, шаленіла від його пестощів та поцілунків. Але це було так давно, і в останні роки наші стосунки зійшли нанівець. Паскудне відношення Тревора до мене поступово, але систематично, вбивало всі ті хороші й світлі почуття, які я відчувала до нього. Я глибоко вдихнула. Можливо, він дійсно змінився, став тим Тревором, якого я покохала багато років тому?