Глава 18

Глава 18

          Нагодувавши Вілсона сніданком і зробивши всі ранкові справи, я вирішила зайнятись роботою. Я була приємно вражена, з якою оперативністю працювала техніка, яку мені привіз Роберт. Дійсно, мій старенький ноутбук не впорався б з навантаженням. Коли я відкрила сайт інтернет-магазину, на мене вже чекали декілька повідомлень в активному чаті. Ознайомившись із запитаннями клієнтів стосовно продукції, я зрозуміла, що й гадки не маю, що їм писати у відповідь. Мені потрібно було розібратись з усією інформацією, щоб я вільно могла спілкуватись з клієнтами. Відшукавши потрібні файли на комп’ютері, я прийнялась за читання.

          Цілий день я провела за роботою, лишень відволікшись на те, щоб погодувати й вкласти Віллі на обідній сон. Коли я в черговий раз пішла заварювати собі чай, я з подивом відмітила, що на вулиці вже стемніло. Годинник показував майже пів на дев’яту вечора. Потрібно було готувати вечерю для Вілсона і вкладати його спати. На сьогодні досить вже працювати.

          Малюк заснув близько десятої. Тихо вийшовши з кімнати, я попрямувала у ванну. Я відкрутила вентиль і вода з шумом полилася з крана. Швидкі струмені пестили мою шкіру, лагідно стікаючи по ній. Стоячи під душем, я насолоджувалась лагідним теплом, яким щедро ділилася зі мною вода. Вона змила всі мої думки про роботу. Лишень тепер я зрозуміла, що цілий день не спілкувалась з Робертом. Він не дзвонив мені і від нього не надійшло жодного повідомлення – ні на телефон, ні в інтернеті, на сайт знайомств. Цікаво, він вже дістався до місця призначення? Несподівано я зрозуміла, що я навіть не знаю, куди він поїхав. Закордон – це все, що я знала.

          Лежачи в ліжку, я думала про Роберта. Де він зараз? Що робить? Я відчувала, як втома перемагає мою свідомість і думки віддалялись, наче швидкісний потяг. Я не могла сконцентруватись і вловити жодну з них. Повіки були важкими, наче їх позаливало свинцем. Не маючи більше сил опиратись, я підкорилася і віддалася в ніжні обійми Морфея.

          Вночі мене розбудив телефон. Намагаючись якнайшвидше припинити цей надокучливий шум від мобільного, я відповіла на дзвінок.

          - Алло… - Мій голос був сонним і я ледве розуміла, де я і що я роблю.

          - Привіт, рідненька! Я так довго хотів тобі подзвонити, почути твій ніжний голос і сказати, що шалено скучив, як сильно я тебе кохаю…

          Чоловічий голос говорив, а я не розуміла, кому і для кого звучать ці слова. Я поглянула на екран і побачила абсолютно незнайомий мені номер.

          - Вибачте, ви помилилися номером, – промовила я і натиснула кнопку відбою.

          Це ж треба - забути поставити телефон на беззвучний режим! Екран мобільного показував десять хвилин на третю ночі. Дивно. Кому це серед ночі спало на думку освідчуватись в коханні? Я відключила звук на телефоні й переконавшись, що Вілсон міцно спить, я миттєво поринула в сон.

          Прокинувшись зранку, я зовсім не пам’ятала неочікуваної нічної розмови з незнайомцем. Але взявши телефон в руки, я помітила нове повідомлення. Я була здивована, оскільки воно надійшло з того самого номеру, що телефонував вночі. Напевно, чоловік що телефонував, вирішив письмово донести свої почуття. Та на жаль, знову помилився і надіслав їх не на той номер.

          «Я не можу так більше жити. Не можу жити без тебе! Ти найкраща жінка, яку я зустрічав! Я хочу знову бути разом з тобою!»

          Якийсь сум огорнув мене. Я випадково стала свідком втраченого кохання. Шкода, що ці слова не прочитає та людина, якій вони адресувались. Можливо, жінка, яку так сильно кохає цей чоловік, повернеться до нього і вони знову будуть щасливі.

          Та ще й Роберт мовчить. Мене пригнічували думки, що він досі не подзвонив і не написав мені. Заварюючи каву, я поринула в роздуми про нього. Незвично було розпочинати свій день, не читаючи смс від Роберта.

          Та не встигла я про це подумати, як коротким сигналом на столі завібрував телефон. Наливши каву в горнятко, я подивилась на екран і на обличчі засяяла усмішка. Надійшло повідомлення від Роберта! Серце тріпотіло в грудях від радісного хвилювання.

          від: Роберт Блекстоун, 18 вересня 08:28

«Доброго ранку, моя люба Еллісон! Хорошого тобі дня! Скучаю… Ввечері подзвоню.

P.S. Цілую ніжно)»

          Ці декілька слів від коханого зробили мій настрій чудовим і я із задоволенням насолоджувалася ранковою кавою.

          Сьогоднішні справи в роботі просувались краще і я вже більш-менш орієнтувалась в продукції та асортименті товару, який був представлений на сайті. До обіду клієнтів було небагато, і я встигла відповісти ще й на вчорашні отримані повідомлення.

          Після обіднього сну, я зібрала Вілсона і відправилася з ним на прогулянку. Радіючи, що дощ нарешті вщух і можна буде провести деякий час надворі. Навіть сонечко декілька разів виглянуло з-за хмар, чим неабияк потішило мене. Взувши малюку гумові чобітки, я направилась до дитячого майданчика. Синок весело тупцяв по калюжам, щиро і радісно сміючись кожного разу, як бризки розліталися довкола.