Глава 17

Глава 17

          Здивовано дивлячись на нього, я чекала продовження. Що він задумав?

          - Я буду давати тобі щомісяця певну суму грошей, щоб ти почувала себе вільно.

          Мої брови злетіли вверх від щойно почутого. Я відчула, як кров прилинула до моїх щік і лице почало пашіти. Легка злість з’явилась всередині. Як він міг таке запропонувати мені? Після того, що я йому сказала, що не збираюсь бути на його утриманні?!

          - Що? – перепитала я, напруженим голосом. – Я не візьму від тебе ні копійки, Блекстоун!

          На мій подив він міцно обійняв мене і голосно розсміявся.

          - Ти така сексуальна, коли сердишся! – веселим голосом промовив він.

          - Ах, ти! – з пересердя я загупала кулаками по його грудях, від чого він ще більше засміявся. Нахилившись, він відшукав мої губи й припав з поцілунком до них. Я потанула від задоволення і злість потихеньку почала зникати.

          - Вибач, сонечко! – сказав Роберт і поцілував мене в скроню. – Ще злишся на мене?

          - Майже ні,  – промовила я і усміхнулась. Він ще раз припав пристрасним поцілунком до моїх вуст і перепитав:

          - А тепер?

          - Тепер точно ні, – відповіла я, лагідно дивлячись на Роберта.

          - В мене насправді є пропозиція для тебе. – Цього разу його голос був абсолютно серйозним.

          Я трохи відсунулась, щоб бачити його обличчя. Уважно дивлячись на Роберта, я чекала на продовження.

          - Мої справи в бізнесі набирають обертів і мені пора виходити на новий рівень продажів. Тому я вирішив створити інтернет-магазин, в якому буде представлена продукція власного виробництва. Продукція, яка виготовлена з сировини, вирощеної на моїх полях і садах.

          Роберт замовк на декілька секунд, наче переконуючись, чи достатньо уважно я його слухаю. За мить він продовжив:

          - Мені потрібна людина, якій я можу повністю довірити ведення цієї сфери продажів. І я гадаю, що саме ти ідеально підходиш для цього.

          Я мовчки дивилась на нього, очікуючи, що він знову зайдеться сміхом. Але Роберт був абсолютно серйозним і на його обличчі не було й натяку на посмішку.

          - Ти навмисно хочеш створити сайт, щоб в такий спосіб давати мені гроші? – Мій погляд був зосередженим і я пильно спостерігала за його реакцією.

          - Ні, я ще минулого місяця замовив його розробникам. Робота над ним майже закінчилась і невдовзі ти зможеш почати працювати. – Роберт взяв мої руки у свої й додав: - Якщо, звісно, погодишся.

          Дивлячись йому у вічі, я не могла зрозуміти те, що зараз відчувала. В голові металась сила-силенна думок і на жодній з них я не могла зосередитись. Я перевела погляд на вогні нічного міста і замислилась.

          Звичайно, пропозиція Роберта була неймовірно привабливою для мене. Але певна незручність в його пропозиції була присутня. Адже ми з ним коханці й це одразу буде розглядатись так, начебто ця робота дісталася мені завдяки саме нашому зв’язку.

          А з іншого боку, я вже давно шукала можливість підробітку. Тим більше, що я зможу працювати вдома. Віллі буде під моїм наглядом і мені не доведеться шукати йому доглядальницю.

          - Еллі? – голос Роберта повернув мене до реальності. – Скажи щось. Ти погоджуєшся?

          - Що ж, містере Блекстоун. – Я грайливо усміхнулась йому. – Я саме та людина, яка тобі потрібна. Можеш не сумніватися в моїх здібностях менеджера.

          - Я навіть ні на секунду не завагався, – відповів він з усмішкою на вустах. – Саме на цю відповідь я і чекав.

          Він міцно обійняв мене і за мить його губи вп’ялись в мої пристрасним поцілунком, який стер з голови всі думки, залишивши лишень відчуття.

          Через декілька днів я навідалась в головний офіс фірми. Роберт пояснив, що все має бути офіційно і попередив про мій приїзд у своєму офісі. В мене була запланована зустріч з його бухгалтеркою – місіс Харроу. Я очікувала, що мене зустріне осудливий погляд головного економіста фірми. Але я помилилась. Місіс Харроу виявилась добродушною і позитивною жіночкою. На вигляд їй було років п’ятдесят. Вона дивилась на мене крізь окуляри радісним поглядом своїх сірих очей і мило усміхалась.

          - Вітаю, міс Паркер! – Вона піднялась і вийшла з-за столу. Місіс Харроу була невисокого зросту і мала злегка пишні форми.