Глава 25

Роки дитинства моєї доньки я запам'ятаю НАЗАВЖДИ! Я ніколи не думала, що лідинка може бути настільки маленькою і чарівною, кожного дня вона приголомшувала все більше і більше своєї неземною красою. Коли Марк йшов на роботу, ми залишались зовсім одні. Наодинці одна з одною, вона мене будила своїм легеньким тремтячим писком. Кожне її торкання до мене зворушувало до пів сліз. Я тримала в руках своє щастя і ніяк не могла повірити в те, що це насправді відбувається зі мною. Тетянка була дуже гарна і чарівна, кожним своїм поглядом вона притягувала велику кількість людської уваги. Анжеліці дуже подобалось з нами проводити час. Вона і стала хрещеною для Тетянки.

Моя мати, як тільки я народила не змогла приїхати, бо Павло лежав з ангіною в лікарні. Вона приїхала, коли меленькій Тетянці виповнилось пів роки. Вона була дуже щаслива бабуся, дуже була рада познйомитись нарешті з її онукою! Но не тільки вона радувалась очікуваній зустрічі. Дуже радувався і не міг повірити, що нарешті він став дядею Павло, якому вже виповнилось п'ятнадцять років. Всі були щасливі. Я вмовила всіх усією нашою великою сім'єю поїхати на відпочинок в Буковель, де Марк зробив мені пропозицію, я була дуже щаслива. Дуже. Знову побачити ту надзвичайну природу, той карпатьський ліс і показати його близьким, які цього ніколи не бачили. Моїй матері тільки-но виповнилось шістдесят чотири і я її дуже сильно порадувала тим, що вперше в своєму житті, вона побачила таку красу. Всі були щасливі, я так мріяла,що колись мені вдасться відвезти її закордон, щоб вона хоч трошки побачила світ і мені це вдалось! Через три роки після подорожі до Буковелю, ми полетіли в Єгипет. Це була перша поїдка закордон Тетяночки. Я знала, що завжди буду наполягати на тому, щоб вона багато куди подорожувала і пізнавала світ, мені нічого не було для цього шкода. 

Я пам'ятаю, як я повела її в перший клас, як я плакала, коли вона розповідала на різних дитячих святах вірші про маму. Діти - це найкращий подарунок, який ми можемо зробити самі собі!