Глава 22

Марк познайомив мене зі своїми батьками. Вони були дуже заможні люди, звичайній людині навіть уявити не можливо, яких грошей дорівнювали їх статки. Вони запрошували нас полетіти нас з ними на їхню дачу. В розумінні звичайного работяги дача - цей якийсь ділянка деся в області, недалеко від твого міста, а їхньому розумінні дача - це була вілла на Мальті. Мені, якщо чесно кортіло туди полетіти, я побачити ще одну маленьку частинку світу. Але Марк , як і раніше був ображений на своїх батьків і не довіряв жодному їхньому слову. Він просто не вірив, не вірив, що можна так просто викинути свою дитину із свого життя і, апелювати тим, що їм було страшно. А не страшно було, що він загине один без роботи і дому!? Не страшно було, що з ним могло б щось статись!? Хіба це виправдання? Хіба такого відношення заслуговува до себе син, який взагалі не пив, не курив, і його мрією було просто допомагати людям. Допомагати своєю бесідою і копанням у проблемах, які сиділи далеко-далеко в голові у людини!

Як досвідчений психотерапевт, він міг з впевніністю сказати, що його батькам просто було так зручно жити. Зручно, коли ти не відповідаєш ні за чиє життя, зручно, коли ти можеш пожити лиш для себе, зручно просто кинути дитину, а не підтримати, коли їй так сильно потрібна твоя підтримка. Він їх ненавидів, просто ненавидів, все це примирення було тільки заради мене, йому було навіть противно сидіти поруч із ними, дихати тим повітрям, яким дихали вони. 

Він роздивлявся по сторонах і бачив, як вони сильно разбагатіли, як змінилась та ведика ділянка на якій він провів своє дитинства на величезну ділянку. Як замість трьох домів , які стояли раніше, стояло вже більше десятка. Як басейни були, як власні океани його матері. І це було в той час! Це було в той час, коли він навіть ночував у своїй клініці, яку він відкрив для того, щоб довести всьому світу, а впершу чергу своїм батькам, що він гудний, гідний був найкращого! Гідний був їхньої підтримки всі ці роки, і що він також часу дарма не втрачав. Ці всі гроші, окрім звичайно тих, на які була куплена маленька квартирка Марку, яку він продав, були зароблені чесним трудом. Лікуванням сотень, а може навіть і тисяч пацієнтів, які так потребували просто людської розмови, а потім вже професійної допомоги.

Як часто батьки втрачають своїх дітей просто, коли перестають з ними спілкуватись, дізнаватись, як в них справи і про що вони мріють? Як часто батьки в погоні за грошима, які заробляють "начебто" для дітей, втрачають самих дітей!? Як часто гроші замінювали батьківську любов? Ніколи! 

Так, ніхто не каже про те, що треба просто сидіти, склавши руки і нічого не робити! Але ж не треба жертвувати власною дитиною, щоб дати їй сумнівні цінності, які зроблять з нею стурбованою ще більше, і ще більш потребуючої ще більш дорогої речі!

Марку було огидно, просто огидно спостерігати за їх ліцемірними посмішками тому єдине ще він зробив, заради заспокоєння власної дружини, це просто сповістив їх про власне весілля, але запрошувати їх він навіть не збирався!

Даринка вирішила підтримати в цьому питанні, і більше ні на що не наполягала! Вона хотіла, щоб він отримував тільки задоволення від їх шлюбу, а не роздратування, вона була готова на все, ітльки б йому було добре!

Вони вирішили одружитись в тому самому місті, яке подарувало Даринці такі величезні статки. В тому самому місті, де архітектура захоплювала,а душа не могла не радіти тому, що бачила душа. Даринка так хотіла, так хотіла показати все, все в цьому місті, все, що їй було так дорого. Марк побачив це місто вперше , вперше і саме тоді, коли вони одружувались , все мало бути бездоганно!