Глава 21

Я вступила, все ж таки вступила в медицинський університет! Я довела, що я справді можу, я довела, що я боєць. Роки студенства в цьому університеті мені давались найважче! Не тому, що я нічого не розуміла, як вперший раз, а тому що засвоїти медицину це було дійсно дуже відповідально, від моєї помилки могло залежати любське життя і я це прекрасно розуміла. Мені було дуже важко, але задяки підтримці Марка і його поясненням я боролась, боролась за ці знання, які можуть комусь врятувати життя. 

Ми жили дуже щасливо, ми ніколи не сврились і поважали дуски одне одного. Я дуже хотіла б, щоб кожна жінка в своєму житті зустріла такого ж самого чоловіка, який би так сильно її поважав!

Моє серце палало. Палало від кохання, я відчувала те саме і від свого партнеру. 

Ось я вже закінчила другий курс університету! Ми поїхали з Марком відзначити це в Буковель. Й вперше була в горах. Я була захоплена красою, яка мене оточувала, якщо б хтось і колись мені сказав, що наші гори, в нашій країні, є такими гарними, то я б ніколи в житті в це не повірила б! Все було просо чудово. Це була наша друга спільна поїздка, наша друга мандрівка! Я хотіла виглядати просто бездоганно, кожного дня я намагалсь виглядати, молодше за свої роки. Я дуже комплексувала , що старша за Марка на три роки, мені завжди здавалось, що він виглядає краще, і може колись зустріти ту, яка подарує йому красу свого обличчя і тіла! Я накрутилась в перший день прогулянки Буковелю, все було просто чудово, ми йшли на височезний підйомник і хотіли побачити Українські Карпати у всій красі. Ми рушили, мені було досить лячно, я боялась висоти, я тут, на найвижчому підйомі він промовив:

- Ти вийдеш за мене?

Я просто оторопіла, я не очікувала такого повороту подій, в мене трусились руки від страху і останнє, що я уявляла на цій горі і на цьому спуску, була пропозиція руки і серця. Він дістав каблучку з величезним бріліантом, вона  світила, напевно, на всі Карпати! Мене охопив жах, що вона зараз впаде, і ми всю відпустку проведемо на карачках в пошуках її на схилі.

-Звичайно так!

Це була вже моя третя пропозиція руки і серця, тобто друга, адже Анатолік її не робив. Але для мене з Марком все було, як в перший раз, я думати забула про горе, я хотіла тільки одного жити і любити. Любиту цю людину, яку мені нарешті дав Господь Бог! Признаючь чесно, моя хвороба дійсно прогресувала. В мене був шалений страх. Шалений страх, що я колись можу втратити Марка. Я знала одне, я б цього б не пережила. 

Якщо чесно, то я взагалі неочікувала, що колись знову вийду заміж, після першого шлюбу я думала, що ніколи ні  очухаюся, і не зможу жити з тим приниженням, яке спричинив мені Анатолік. Після зради Петра я взагалі замурувала себе в образ сталоної жінки і нікого і близько не хотіла підпускати до себе. Аж ось в тридцять років мені доля подарувала найкращого нареченого на цій Землі.

Я була дуже щасливою, адже, нарешті, це все було вчасно і за умови великого кохання, адже, нарешті, я була впевнена в тому, що все буде якнайкраще. 

Я вмовила Марка подзвонити до своїх батьків і запросити на наше весілля, я вважала, що батьки це святе і вони просто мають бути присутні в цей важливий для нього день. Для нього це було дуже важко, йому дуже важко давалось набрати номер когось з них і просто сказати про те, що він вирішив одружитись. Він так боявся, що на нього знову їм буде байдуже, що він знову опиниться в незручному становищі.

Коли він подзвонив до батьків, то все стало на свої місця, вони дуже чекали на його дзвінок, але боялись, що він їх не зможе пробачити. Вони усвідомили, що принесли йому багато болю і просто боялись , боялись ще робити ще гіршим. Якщо усвідомити, то все ж такаи, скільки ж людський страх ламає відносин між людьми!?

Просто оцей страх набрати, поцікавитись, як життя, як складається все, просто цей страх він блокує все, і закіпорює твоє життя від щастя. Страх бути непотрібним, нецікавим людині. Страх втратити людину. Напевно страх - це і є той самий диявол, який заплутує людей і не дає їм щасдиво жити. напвено той страх і є найстрашнішим покаранням в житті людини.