Глава 19

Анжеліка знайшла своє кохання через рік після переїзду до столиці своєї Батьківщини. Вона нарешті знайшла спокій своєї душі. Що могло бути краще, ніж нарешті відчути себе потрібною і коханою? Її коханим був звичайний власник заводу у Києві, він був дуже заможнім і щедрим, тільки зустрівши Анжеліку, він готовий був всі свої капітали кинути під її тендітні ніжки. Він пішов від своєї дружини, яку він давно вже не кохав і зробив пропозицію Анжеліці. Анжеліка була на сьомому небі від щастя, вона так давно чекала щастя, що їй було вже все одно, що вона руйную чиюсь родину. Вона думала в той момент тільки про себе і про щастя своєї доньки Олесі, яку вона ледь-ледь тягнула на зарплатню звичайнісінького репортера в новинах. І коли вона нарешті зустріла свій "мішечок з грошима, вона знала, що ніколи і нікуди його від себе не відпустить. Він був старший за неї на двадцять років, але їй було на це все одно, головною вимогою при виборі собі чоловіка в  неї було, щоб він відносився до неї з повагою, як до коханою жінки, і любив її доньку. Їй було більш важлива навіть не наявність великою кишені, а відсутність будь-якою агресії по відношенню до них. Анжеліка жодного дня не відчувала себе розлучницею чи якоюсь поганою жінкою, вона вважала, що якщо чоловік пішов від колишньої дружини, то це могло означати тільки одне, що він її ні крапельки не кохав.

Даринка і мати Анжеліки Андріана Петрівна були проти цих відносин. Вони вважали, що Анжеліка вчинає невірно, і що вона має право на відносини тільки з вільною людиною. Людиною, яка не в шлюбі. Її наречений і майбутній соловік був приблизно такого самого віку, як і її мати. Мати багато розмовляла з Анжелікою вечорами про те, що вона також по логіці могла би змагатись з нею за його серце. А що ж? по віку вона ж точно підходило. Зрозуміло, звичайно, що такі чоловічки не клюють на "дівчат" свого віку, їм подавай молодшу здобич. Хоча Анжеліку теж вже було не назвати молодою дівкою, але все ж таки Георгію було вже за п'ятдесят! Олеся не могла сприйняти Георгія, як майбутнього відчима, він їй був схожий більше на діда, на діда Миколу, батька Остапа і Павла. Вона сміялась вечорами з мами і питала в неї:

- Мамо, ти шуткуєш, ти розігруєш якусь комедію, чи це дійсно твій чоловік? Тобто ти така вже стара?

Анжеліка сміялась їй у відповідь. В неї не було жодної відповіді. Вона просто знала, що ця людина допоможе їй поставити на ноги дочу і забезпечити благополучну старість для її мами. Її ж мати  мріяла про те, що у Анжеліки буде чоловік її років, а може навіть молодший. Енергійний, гарний , сексуальний, і що тоді її донька також відчує себе Афродітою.

Але життя нещадне. Все не буває так просто і так легко. Анжеліка прийняла пропозицію руки і серця і збиралась влаштувати найгучніше весілля в столиці. Її майбутній чоловік міг піднести їй під ноги цілий світ. Все, що тільки вона хотіла. Будь- яке плаття, наймодніше і найстильніше, зірку на весілля а може й декілька зірок, найдорожчий ресторан. Все, все, все, про що тільки могла мріяти Анжеліка, виходячи заміж в перший раз, коли навіть в неї не було плаття. Ця людина зробила її дійсно щасливою! Її пестило більш за все не його широкі кармани, а те, що він на все був ладен заради неї. 

Після одруження він купив їй власний телеканал, тепер їй не треба було побиратись в пошуках роботи і цікавих матеріалів, вона сама обирала людей, які ладні на все, щоб працювати журналістом. Як колись виконували її мрії керівники звичайних місцевих каналів, так наразі вона була володаркою долі молодих журналістів! Анжеліка влаштувала Олесю в найкращу гімназію в Києві, і кожного ранку ососбистий водій Олесі возив її на навчання. Генадій дав їй все, все про що вона тільки мріяла для себе і для своєї дочки. Він дійсно по-батьківські полюбив Лесю і намагався їй стати батьком. Він її пестив, організовував для неї все, що вона хотіла і намагався їй у всьому догодити. Він знав , він знав, що вхід до серця матері тільки через її дитину, і що якщо ця дитина буде щаслива, то і їх шлюб, буде успішним! В Генадія не було власних дітей, за двадцять років його першого шлюбу, його дружина так і не захотіла народити йому дитини. У Генадія було все, все про що, тільки можуьб мріяти діти, але дати це йому було нікому, поки він не зустрів Олесю. Можливо, навіть його те і зачепило , що Анжеліка була матір'ю, матір'ю, яку він так хотів бачити у своїй перші дружині. Коли він пішов від неї вона плювалась, плювалась всією отрутою, яка сиділа в ній всі роки шлюбу. Вона була жахливою людиною, крім себе вона не бачила нікого навколо, ніби весь світ їй був винний, вона вела себе дуже зверхньо і нахабницькі. Генадій помітив ці недоліки давно, але він міг, просто не міг кинути свій Титанік, який так стрімко йшов до дну. Не міг, поки не зустрів Анжеліку! Вона допомогла йому відтворити ці врата у володіння Люцифера і допомогти з них йому втекти. В них було багато спільного. По-перше, це був перший невдалий шлюб, з якого вони, як з болота лель-ледь вилізли. По-друге, це була величезна любов до діточок, які перша дружина так і не наважилась йому народити.

Він щиро мріяв. Мріяв про те, що Анжеліка колись йому подарує це щастя . Мріяв, і ця мрія здійснилась. На тридцять четвертому році свого життя Анжеліка стала матір'ю вдруге, а Генадію тоді от-от виповнилось п'ятдесят чотири. Кожен йде своїм шляхом до появи свого першого спадкоємця. В Генадія цей шлях затягнувся аж на п'ятдесят чотири роки! Після народження дитина їх сімейне життя в в корні змінилось. Воно стало ще щасливіше. Анжеліка відчула силу підтримки під час вагітності і відсутність виснажливих тренувань, Генадій відчув свої перші і справжні батьківські почуття. Але з появою синочка Едгара, він не став ні на крапельку байдужішим до Олесі. Вона все одно займала частинку в його серці. Це і був секрет, їх щасливого шлюбу. Те, що він дійсно любив доньку від першого шлюбу. Він ні крапельки не ревнував, дивлячись на Олесю, Анжеліку к її минулому , він знав, яких бід вона натерпілась і єдине, що він хотів, це, щоб вона це забула , як страшний сон, і той наснившийся не їй!