Глава 13

Даринка вже знаходилась в новому статусі. В статусі "очікування сестри". Вона дуже любила діточок, і чекала на цю крихітку більше, ніж, ви можете собі уявити. Вона змирилась нарешті з тим, що її мати почала жити по-новому. І сама пішла на радикальні кроки. Вона зважилась на те, щоб відвоювати нарешті свій бізнес.

На ловця і звір біжить. Після отверезіння Петро, ясним чином намагався зайти до кафе-магазину. Але, ясне діло, що його не пустила охорона. Він дуже серйозно махав руками, погрожував, але все це було марно, рішення, щодо того, щоб не пускати його було прийнято остаточно і безповоротньо. Даринка побачила по камерах , що Петро "наступає" і вийшла разом із Рахманом. Заклад ще не працював, вони тільки все налагоджували, бо Даринка нарешті почала думати не тільки про бізнес, а і про своє здоров'я!

- Даринко, що за кіпіш? Що за беззаконня? Власника не пускають у власне кафе? Та дай же ти мені пройти!!!

- Власника? Вибачте будь ласка! Покажіть мені документи про те, що ви власник! З того дня, як ви витратили останній задаток суми, якої виділив вам ваш батько, ви ніхто цьому закладу! 

- Дарино, ти з глузду з'їхала? Це відкрито на гроші мого батька! 

- Якщо у вас, громадянин є якісь претензії, ти залюбки зустрінемось з вами у суді!

-Даринко, як ти можеш? Ми ж все разом....! Оцими руками!

- Оцими руками!? Млїм потом і кров'ю тут все запрацювало, а ти за два тижня мало не запастив весь бізнес! І половину плюсу, який ми отримали за цей місяць ти витратив на гулянки і подаруночки свїй шльондрі! ось це і є гроші батька! Насолоджуйся!

- А браслет! Ти сперла в мене мій, куплений браслет!

- А цей браслет був куплений на гроші, які Я ЗАРОБИЛА своїм власним трудом! Мені заклад не виплачував зарплатні! Так ось же вона! Якщо хочеш бути ідіотом, подавай в суд, але так, як я порадилась з юристом, тобі нічого не світить, мій любий, так що тобі нічого не світить! До побачення, дорогий мій! Цей заклад тепер відмовляє тобі в обслуговуванні!

- А обручка? Обручка, з якою я робив тобі пропозицію!? 

- Це за моральну шкоду, і за лікарню, і за зраду. Можливо, в наступний раз, коли ти захочеш пограти в поганого лицемірного хлопця, який виікує всі рани жінки, ти подумаєш трохи більше, ніж зараз. Адьйос!

Рахман розсміявся і зайшов слідом за Даринкою в заклад. 

Звичайно, що без суду не обійшлось. Петро, як великий юрист, вважав, що він все докаже, що він все поверне. ле нічого цього не сталось! Він намагався підключити батька, але після того, як той зателефонував Даринці і дізнався про те, що між ними сталось. Він сказав Петру, що ніколи не хоче його більше бачити і не став йому допомагати.

Петро залишився один. Один-самісінький. Пару років тому він навіть подумати не міг, що Даринка може кудись від нього дітись! Він же рятувальник! Він же свята людина! Як вона може!? Але він не знав, що скривджені жінки здатні на все. Особливо, якщо стосується висміювання її сімейних цінностей, шляхом такої ганебної зради.

Даринка, провівши мати з батьком Остапа, дарилась повністю в роботу, вони з Рахманом повінстю переформотували заклад. Кафе-магазин перетворився на ресторан. Рахман став співвласником, а мати її, переселивши до себе Миколу Денисовича, продала разом з ним його стару квартиру і дала Даринці досить велику суму, половину якої, Даринка вклала в ресторна, а на іншу половину купила квартиру в Чернівцях. 

Даринка так сильно захопилась бізнесом, що майже все вона намагалась контролювати, хоч вона і найняла робітників, які займлись обслуговуванням і прибиранням, вона кожного дня допомагала їм справлятись. Вона була досить лояльним але суворим керівником. Якщо в когось хворіла дитина, чи було жахливе самопочуття, вона одразу ставала на місце тієї людини і на кілька днів виконувала її обов'язки, але якщо її працівник загуляв і тому подібне, без роз'яснень, вона негайно звільняла. Дарина Андріївна неприймала цього. Вона одразу пригадувала сцену у ванній свого колишнього нареченого і залишала миттєво людину без роботи. Таким чином в неї і набрався спрацьований і дисциплінований колектив, в якому вона нечаяла своєї душі. Вона могла запросити до себе в гості, могла досить щедро привітати з днем народження, чи з якоюсь головною подією у життя будь-якого її працівника. 

Ресторан став все більше і більше популярним. Даринка захотіла все ж таки виконати свою мрію і розширити меню. Вона ввела суші. Хоч Рахману це не дуже подобалось, але він поважав думки Даринки і завжди до неї прислуховувався.

Петра і слід простив, після судової тяганини, він спочатку погрожував Даринці, але потім спився і поїхав з міста назавжди. Доля його була невідома і не цікава Даринці.

Вона мріяла розширятись, але тяганини з кухнею її вже не хотілося. Вона дуже любила свою спеціальність туризму, який вона досить потужно вивчала своїми силами і готувалась сумлінно до всіх сесій. Одного дня, вона нарешті вирішила досить серйозно ризикнути і вкласти всі свої гроші , весь свій плюс у відкриття туристичного агенства. Не здобувши навіть ще ступеню бакалавра, вона так щиро про це мріяла, що е могла утриматись, вона економила на всьому, не купляла собі фірмового одягу, машини і інших людських благ, вона все копила. Копила на своє друге відкриття. Єдине на що, вона могла багато витрачати грошей це був її брат. Брат,якого вона так хотіла пестити і віддати йому весь світ!

Її брату було вже три рочки, він був копією свого батька і був дуже схожий на Остапа. Спочатку їй здавалось це дуже диким, але потім вона зроміла, що вона знайшла. Вона знайшла собі маленького, рівдного їй хлопчика, в якому жила маленька астина душі Остапа. Вона так сильно його любила. Так сильно! Але, звичайно, що це все обмежувалась сестринською любов'ю!  Її так вже тягнуло! Так тягнуло народити собі маленьке чудо. Але вона не могла просто не могла підпускати до себе жодного чоловіка. ЖОДНОГО! Всі їй здавались зрадниками і брехунами. Вона згадувала постійно батька і Остапа, і розуміла, що кращого годі й бажати.