Кровавий щоденник

Як мене звуть? Я тобі цього не скажу, бо хижі звірі не мають носити імені. Я народився в жахливій родині! Жахливіше не придумаєш! Якщо мамо, ви колись це прочитаєте, знайте, це все із-за вас! Я виню вас в кожній поганій події свого життя! Ви народили мене для втіхи лютого звіра! Лютого звіра, який ніколи не любив мене і ніколи не любив вас. Він на вас одружився, для того, щоб в нього була здобич, з якої можна смоктити кров кожен день, кожну хвилину і кожну секунду. Я ніколи його не любив. І не розумів, як такого взагалі можна полюбити. Він бив мене постійно, він знущався. А ви? Ви мовчали! Ви обрали його самі, а мене прирекли терпіти його, бо він мій рідний.....але я знаю правду, знаю всю правду, яку ви від нас приховали! Я не його син! Це все просто підстава! Коли я був в селі у бабусі, доглядав її під час хвороби, то вона перед смертю мені все розповіла. Я син Антіпова. Антіпова Андрія, батька Даринки. Він зраджував своїй дружині з вами. Ви були дуже добре знайомі і спілкувались,. А потім він, коли йшов зі своєю дружиною, зробив вигляд, що вас не знає . Ви за кілька днів після цього знову зустріли мого начебто "батька". Він був успішний і дуже статний. Ви віддались йому тому вечера від горя, від горя, і коли дізнались, що вагітні, знаючи, що це стовідсотково не від нього , бо термін не зовсім сходився, зробили вигляд, що я його, що я його син! Ви набрехали всім, всьому світу, що я народився раніше, та і хіба мій "батько" розумів, як розраховувати якісь там терміни!?

Але хіба правду можна скрити? Так, він до кінця своїх днів думав, що я його син, але ж він відчував, відчував, що щось не те, і що хтось йому бреше. Він намагався знайти правди, знайти правди в жахливих побоях вас і мене!

Ви знали, ви знали, що він збив мою сестру, ви знали, але ви так люто ненавиділи її і її матір. Бо він залишився з нею. Він дізнавшись, що його дружина вагітна, припинив назавжди будь-яки зв'язки з вами. А коли ви були з моїм ніби "батьком", ви зрозумівши, що такоє вагітні не змогли, просто не змогли, вибрати інакший варіант, ніж брехати все життя нам, що ми родичі. Коли я його вбив, ви навіть вигнали мене, бо я "батьковбивця!". Я все знав. Знав. І не подавав навіть вигляду!

Я дізнався правду за рік до аварії! Я знав, що Даринка для мене недоступна з головної причини, вона моя сестра! Але мене так тягнуло! Так тягнуло для неї, я просто не міг втриматись! Я знаходив будь-які причини, щоб припинити свою захопленість нею. Остап, батько, арешт, психлікарня, все! Тільки це все не допомогло мені її забути. Я обманював себе, обманював всіх, я зараз їду робити навіть пропозицію Анжеліку, бо це єдиний шанс замкнути це коло, і забути про неї! 

Я знаю, що я ніколи сюди не повернусь! Я знаю, що я не можу жити з людиною, яка навіть після смерті батька не сказала мені правди. Я знаю, що то ви підговорили батька вбити Даринку в психлікарні, я знаю, що ви спецально несли йому ніж, не тому, що боялись, а тому, що жадали кров людини, яка вас розлучила з тим Андрієм. Я все знаю! 

Я не міг її не врятувати. Просто не міг! Вона моя сестра. Вона моя перша і остання любов. Вона та, заради якої я втаптую вес своє життя в могилу. 

Я обираю шлях з ні хвилини не коханою жінкою для того, щоб просто забутись, забутись і бути з нею, можливо, колись, вона мені теж сподобається.

Хоча я терпіти її не можу , як і вас! Ви як прислуги, під ногами катаєтесь перед своїми чоловіками, а треба мати хоч якусь гідність! Хоч якусь.

Я хочу, щоб колись, коли пройде багато часу, ви захотіли розібрати цей хлам, щоб вам допомогла ваша сиділка. І ви знайшли. Ви прочитали це і зрозуміли. Що загубили долю одного єдиного чоловіка, який вас хоч колись любив. Любив, бо ви його матір. Який до останньої секунди до від'їзду жадав вислухати правду....але так її і не почув.

Дякую бабусі за те, що хоч хтось в родині вийшов чесний. Ви ніколи мене не побачите. Ніколи!

....

Це був останній запис в щоденнику, перед цим було докладні описування дня ( шкільні роки), як кожного дня знущався над ним батько.