Глава 9 Фінал!

Анатолік після розлучення з Даринкою взагалі втратив свій розум. Він багато пив і бешкетував вдома. Бешкетував поки, доки матір його вдруге забарали з серцевим нападом. Ярослав благав брата, щоб той зупинився, і почав жити і працювати, адже його поведінка загрожувала життю їхньої матері. Ярослав дуже боявся смерті матері. Він дуже боявся, що завдяки небглагонаійному брату, він може втрати найдорожчу людину у житті. Батько почав пресувати Анатоліка і вимагати від нього людського життя, щоб він не доводив більше матір, взався за голову і нарешті пішов працювати! 

Анатоліку це не підходило!  В нього були муки і страждання! Нащо страждаючій людині йти працювати!? Це ж смішно!

 Ярослава почала доводити поведінка Анатоліка, і він відважився на відчайдушний вчинок. Він вирішив їхати з Анатоліком працювати на судні. Навіть якщо Анатолік би себе якось дивно поводив, то мати б цього не бачила б і не нервувалась. В Ярослава був знайомий капітан коробалю, саме він і мав допомогти їм влаштуватись на роботу.

Коли Ярослав це запропонував Анатолію, той звичайно не погодився, але там питати не було сенсу, він взяв всі його документи і передав на оформелення разом із своїми. Батько підтримув цю ідею. Він хотів якнайшвидже позбавитись цієї ланки, яка доводила його дружину.

Ярослав на все життя взяв під опіку свого брата, і так воно і було. Вони були самотніми все своє життя. Ніхто з них навіть не одружився і не мав дітей. Ось до чого може призвести самозакоханність , ігнорування власних мрій, і постійна опіка когось!