Глава 8 Прощавай!

Даринка взагаалі перестала хоч якось спілкуватись Петром, за цим всім було навіть огидно спостерігати. Він нічого не робив заради їхнього власного бізнесу, він тільки робив вигляд, що він керує. Пройшло вже пів роки . Даринка від перевтоми одного вечора втратила на роботі свідомість. Рахман викликав їй швидку, Даринку швидко госпіталізували в найближчу лікарню. В неї була серйозна перевтома, єдине , що вона мала робити - це відпочивати. 

Петро був незадовлений , чого він має робити більше , ніж треба? Він ні крпаельки не переживав за життя та здоров'я Даринки, він переживав тільки за те, що нема було кому виконувати майже всі обов'язки в кафе-магазині. Він не міг собі дозволити таку легку роботу, тому все ж таки пішов на те, щоб найняти офіціантку, яке по сувмісництву мала ще прибирати зал. На це було смішно дивитись. Він продовжував нічого не робити, але робив вигляд, що він ще більш поважний, ніж це було до цього. Гроші зіпсували його. Він кожного вечора ходив до пабу, і витрачав більшу частину їхніх спільних грошей, він не бачив межі. За два тижні він прийшов до Даринки всього на всього три рази, і то, нічого їй навіть не приніс. Заходив просто розповісти, як він зі всім "справляється". До неї приходив Рахман, це була єдина людина, якій було дійсно не байдуже здоров'я Даринки. Він приносив їй їжу, і іноді купляв необхідні ліки. Про роботу він їй нічого не казав, бо дуже боявся того, що він її сильно засмутить! Рахману працювалось, ой як незручно, Петро ще більше почав до нього чіплятись, і став приходити напідпитку навіть зранку. Чим більше йшло часу , чим більше він пив і не хотів навіть чути про Даринку!

Пролежавши два тижні в лікарні, Даринка поїхала одразу до кафе, перш ніж додому. Вона дуже хвилювалась за стан справ.

Коли вона зайшла , вона була нажахана. Брудна підлога. Заклад був сам зачинений. Рахман намагався прибирати на кухні.

- Рахмане, що це таке? Ви мене хочете вбити?

- Дарино, вибач, офіціантка вже третій день не з'являлась на роботі, Петро також, він , як утягнув всю виручку за останній місяць, так ми його не бачили.

Даринка була просто в шоці. Вона не знала, що робити, не знала, як себе поводити і куди бігти.

Петро не брав слухавки, вона бігла додому. Зайшовши до дому, вона побачила, що все було загиджено, посеред їхнього кухонного столу стояв широченний золотий браслет і велюровій коробочці. Вона навіть хвилину думала, що він готує їй сюрприз, поки не охирнулась по сторонам, валялись речі , все було догори дригом, валялись якісь речі. Жіночі речі, яісь рожевий телефон лежав у них на ліжку. Новий комплект жіночої білизни, який тільки-но розпакували лежав на тумбочці зі сторони Даринки.

Вона почула якісь стогін у ванній. Коли вона зайшла в неї просто не було сил навіть за цим спостерігати. Якась малолітня білявка у ванній займалась коханням з Петром, все навколо було в пустих пляшках, і в упаковках від сигарет. 

Даринка закричала на всю квартиру. Петро і та дівчина дуже злякалась. Вона зіскочила з нього. І він підвівся і хотів бігти за Дариною, але не міг, бо був в жахливому сп'яннінні і впав на підлогу. Дівчина почала кричати. Даринка швидко схопила той браслет і гаманець Петра. Вона миттю вибігла з їхнього спільного гнізда і нервовов почала дзвонити до Рахмана.

- Рахмане! Рахмане це жах! Він там у нашій ванній. з якоюсь шльондрою! Рахмане!

- Даринко, кажи, де ти будеш я в одну вилину за тобою приїду!

Даринка продиктувала йому свою адресу і чекала. Чекала того, коли ж він нарешті її забере. Рахман, під'їхавши побачив Даринку в жахливому стані, він намагався її заспокоїти, вони поступово розповіла про те, що вона бачила, і що чула. Вона показала йому свої знахідки. Вони почали обдивлятись гаманець Петра і побачили там купу чеків. Основна часина чеків це була їжа і алкоголь з сигаретами. Сума цих цеків дорівнювала шістьом тисячам. І ось нарешті винуватець торжества - Золотий браслет, який коштував сто тисяч гривень, і звичайно комплект дорогої фірмової білизни і комбінізона з дирочкою - десять тисяч гривень. Даринка була  в шоці. Це ж ті гроші, на які вона горбатилась так, що аж втрапила в лікарню!

Це ж той Петро, який на могилі Остапа втішав, і говорив, що треба продовжувати їм жити далі в парі і в щасті. Сказати, що Даринка була в шоці - нічого не сказати!

Як він міг, як він міг зі мною так вчинити? Як він після всього, що він знав про мене і після того, як бачив, як я стараюсь для нас обох, як він міг? ЦЬому немає і не може бути ніяких пояснень! Він думав, що я це буде терпіти.Що я настільки дура, що просто проковтну обіду і у нас все буде добре і надалі!? Як він міг?