Глава 7

Анжеліка з горем пополам все ж таки змогла дістатись рідного міста. Вона була дуже щаслива знову бути вдома. Раз і назавди. Але вона розуміла, що їй треба буде якось забрати всі свої речі і  документи з тієї покинутої хати, з якої їй тійєї ночі довелось втікати. Вона хотіла забрати хоча би свій паспорт. Бо по відновленню паспорту було б досить багато головомойки.

Мати була дуже рада, що її донька змогла все ж таки  втекти від того лютого звіра. Так як вона переживала всі ці кілька днів, вона , мабуть, не переживала ніколи! Вона ні крапельки не дорікала доньці, не звинувачувала її в тому, що вона не дослухалася її поради. Вона була рада хоча би, що її донька зараз поряд і що вона жива. В Анжеліки була досить серйозно розбита голова, засмалена кров не давала їй навіть розчесатись Їй було дуже боляче це вимивати, інколи голова при високій тмпературі починала навіть кружитись. Вона спочатку думала, що це від вагітності, але пішовши до лікаря, її попередили, що в неї струс мозку.

На третій день після приїзду її знайшла поліція через матір і викликала у відділення.

-Гражданка,чому ви зараз в Харкові, коли вас чоловік на іншій точці України , вибачте, вже загиблий чоловік.

Анжеліка їм розповіла все, як було, у всіх подробицях. Вона розповіла з чого все почалось, і що вона носить під серцем дитя. Дитя померлого. Відбувалось багато судмежекспертиз для того, щоб напевне перевірити правдивість всіх слів Даринки. Його мати приїжджала на колясці і починала крити матом Анжеліку, називаючи її вбивцею. Анжеліці це було дуже неприємно, вона ніяк не могла зрозуміти, чим вона заслуговує такі вагомі звинувачення. Хозяйка квартири вислала всі речі Анжеліці, а Анжеліка в свою чергу їй оплатила моральний збиток за незручності. Нарешті, всі її речі були при ній. Тільки вона дивитись на них не могла. Їй все нагадувало його. Її жахливого чоловіка. Анжеліка потім ще довго проклинала себе за рішення вийти за нього заміж. Вона просто ненавиділа себе за цю слабкість, яяка здолала її і призвела до таких наслідків.

Проходив час, пройшов суд, встановили, що Анжеліка дійсно не причатна і навіть не могла бути причатної до смерті її чоловіка. Його мати проклинала її  в залі засідання привселюдно. Вона знову почала серйозно пиячити і неадекватно себе поводити, тим самим себе вбиваючи. 

 Коли остаточно завершився суд, Анжеліка була на сьомому місяці вагітності. Вона чекала на дівчинку. Забезпечувала Анжеліку її мати. Батько Анжеліки пішов від мами, коли їй було всього на всього два роки. Анжеліка кожного дня народження замовляла собі повноцінну сім'ю, вона так сподівалась, що колись тато повернеться. ТІльки, коли вона стала більш менш дорослою, вона почала розуміти, що їй не треба такого батька, який кинув її мати з маленькою дитиною на руках. Тато прожив також у Харкові, тільки в іншому районі, в нього була інша сім'я. Татові було байдуже на Анжеліку, чи вистачає грошей, чи чвистачає їжі, чи взагалаі жива вона, чи ні. 

Анжеліка сподівалась в дитинстві , що коли вона вийде заміє такого не буде, і в неї буде найкращий чоловік на Землі. Але не судилося. Жінки самі відповідальні за свій вибір. Вони несуть повно відповідальність за те, від кого вони народжують. Адже це є головна складова щасливого дитинства і долі дитинки. Про яку любов могла судити Анжеліка, якщо вона виросла без батька? Вона не знала, що саме воно - чоловіча любов!

Вона так хотіла бути коханою , хоча би своїм хлопцем. Але, коли їй саме попався той, хто її кохав , вона йому зрадила. Та й ще на стороні аборти понаробляла!

Про яку гідність чоловіків можна говорити, коли на противагу адекватному люблячому хлопцю жінки в дев'яносто процентів зі ста оберуть неадекватного, того, хто любить тільки себе, і йому просто напросто плювати на оточуючих!?

Все йде з дитинства! Якщо в тебе є якісь нащастя звідти, ти обов'язково перенесеш їх в життя своє доросле. 

Анжеліка дуже хотіла цієї дитини, вона хотіла подарувати їй найкраще. Але розуміла, що не можу цього зробити. Вона розуміла, що мама просто не потягне цього тягаря. Анжеліка почала працювати ще , коли тільки приїхала, вона підсуєтилась і влаштувалась в одну пекарню офіційно, коли ще не видно було її вагітності. Як же потім на неї кричала власниця! Як же вони влетіли з тою вагітною Анжелікою!

Але що їй було робити? Без чоловіка! Одна мати! Да і працює вона адміністратором в салоні краси! Треба було якось крутитись. Їй подобалась її робота. Її дуже подобались запахи , які її оточували! Порівняно з тим паршивим секондом - це був рай. Але Анжеліка  працювала аж по одинадцять годин! Ви уявляєте собі? В неї був один єдиний вихідний в тиждень? На контакт хозяйка не йшла! Звичайно, що подавати на неї до суду було досить затратно і попортило б Анжеліці досить багато нервів!

Анжеліка чекала того тридцятого тижня, як якогось великого спасіння! Вона розуміла, що якщо вона витримає це, то в нагороду отримає соціальну допомогу! Мати дуже переживала за неї! Їй було б легше працювати на трьох роботах, ніє бачити, як страждає, і як важко її доньці. Вона не розуміла, що зараз робота для неї - найкращі ліки. Завдяки їй вона взагалі не думаю про те, як склався її шлюб. 

Як раз, коли закінчився суд, після пари тижнів нарешті наступав очікуваний декрет! Анжеліка була на сьомому небі від щастя! Але вона не збиралась сидіти вдома! Вона почувала себе більш менш непогано, і вирішила влаштуватись в квітковий магазин на її зупинці. Їм терміново був потрібен продавець, Анжеліка зі слізьми на очах вмовила , що поки вони знайдуть підходящу кандидатуру , то вона поки попрацює там. Хозяйка магазину зжалилася над нею.

 Мати була в шоці, як вона її не благала, не просила подумати про дитину, Анжеліка рвалась працювати. Вона постійно була оточена гарними квітами і ароматами. Це був напевно рай для жінки! Але як неприємно дивитись, як приходять закохані чоловіки, і ладні все кинути, витратити всі грошу заради свого кохання, а їй - Анжеліці, за все життя подарували тільки рази чотири букет. Один з них був на випускний від мами. Анжеліка мріяла. Мріяла, що колись їй будуть приносити такі букети. Що колись її мужчина не буде жаліти для неї нічого. А потім вона пригадувала всі післячоловічі наслідки. І розуміла, що хоче залишатись одна зі своєю улюбленою донечкою навіки.