Розділ 3. Глава 1.

Я стала найщасливішою на цій планеті. Нарешті настав цей день. День нашого весілля.  Я хочу, щоб у кожного настав цей день. День, коли ваші серця поєднуються в одне! День, коли ти ніби летиш на крилах над землею. День, який об'єднав наші долі на все життя. 

Цей чудовий день почався у мене о шостій годині. Я мала швиденько зібратись і поїхати до візажиста. Я мала бути найгарнішою в цей день. Мене не засмучувало навіть те, що я трошки прихворіла і в мене був сильний кашель і нежить. Я хотіла відчути себе принцесою,а відчувала тільки нерви...нерви...нерви...нерви. Ніби по всьому тілу проходить струм. Мій наречений мав зустріти мою мати, я дуже хвилювалась за те, як він встигне на вокзал, а потім на засчіску для себе. В мене тремтіли руки, я постійно тримала телефон у руках, і намагалась все контролювати. Але що ж вже можна контролювати, коли вже нічого змінити не можна? Я вже бачила себе принцесою. Я так хотіла цього! Я так жадала цього! Ніколи б не подумала, що почуття до людини можуть повністю змінити тебе зсередини. Мені було дуже соромно кашляти в салоні краси. Як невчасно іноді може прийти до нас хвороба. Вона мучилась,не могла все зробити ідеально, бо в мене текло з носа. Я так хотіла, щоб він побачив мене такою гарною, щоб він зрозумів, що він зробив всоєму житті найкращий вибір, і що, він буде найкоханішим чоловіком на всьому білому світі! Візажист трохи затримувалась, я бачила по часу, що мені вже треба пересідати на зачіску, але перукаря ще не було. Я почала дуже сильно нервуватись, я злякалась, що вона забула про те,що я до неї записана, і що виходити заміж я буду сьогодні без зачіски. Візажист поспішила мене втішити. Вона сказала, що та з далека їде, і що вона вже майже біля салону. В мене все всередині тремтіло. Це ж моє весілля! МОЄ!!! Я нарешті виходжу заміж за найкращого в світі! Я нарешті з впевніністю можу сказати, що я стала щасливою. Він став всім моїм життя і вилікував мене, вилікував від всіх негараздів, які тільки були в мене в житті. Я знала, як він переживає, щоб я була щасливою в цей день. Я знаю, як важко нам далось наше кохання і одруження, і що ми вибороли цей квиток в щасливе подружнє життя!

Моє серце переповнювала цікавість до того, як це все буде, з якою інтонацією я буду говорити: " ТАК", як він буде в цей час на мене дивитись, і як наші близькі будуть спостерігати за цим.

Тим часмв в салон зайшла вже мій перукар, а моя візажист майже завершила. Я сиділа перед самим дзеркалом, але не хотіла в нього дивитись, яхотіла бути таким же сюрпризом для себе, як і для свого нареченого, хотіла побачити свій образ вже в готовому вигляді. Нарешті, мені повідомили про те,що макіяж завершено. Я подивилась в дзеркалі і побачила принцесу з мультиків, побачила те відображення, яке б я хотіла бачити кожного дня. І саме цікаве, що не макіяж мене прикрашав, а я своїми щасливоми очам прикрашала його. Яка все таки творча робота - робота візажиста. Підкреслити те, що просто кличе того, щоб його підкреслили, і намагатись скоректувати то, що трошки не вписується в стандарти краси. Коли зробили першу частину мого весільного образу, нерви почали відходити, і почало проходити усвідомлення того, щоб має трапитись в найближчі шість годин мого життя. Вже нашого життя.

Я пересіла до перукаря, але осад від того, що ця людина ледь мене не підвела, залишився. Я просто сподвалась на те, що зачіска буде достойна макіяжу, і що хоч  чомусь ця людкі все ж такі наречені прискіпливі до всього. Майже все може довести до сліз, хочеш, щоб все було ідеально, щоб всі зробили свою роботу належним чином, і навіть не намагались тобі все зіпсувати. Як багато існує дрібниць, які впливають на все враження від тої чи іншої події. Я нарешті отримала дзвінок, від коханого, що батькі вже вдома, і серце моє ще більше заспокоїлось, і я почала розуміти, що все йде добре. На весілля я захотіла, пишні локони, які підпригували на моїх плечах, як дитина підстрибує на батуті. Саме кучеряве волосся було в мене, коли він робив мені пропозицію. Я хотіла кожного дня носити накручене волосся тільки, щоб воно мені нагадувало, о от-от мою руку буде тримати вже мій чоловік. Коханий чоловік. 

Цікаве життя, ще чотири роки тому я навіть не знала його, не знала, що таке може бути зі мною. взагалі не сподівалась, що цей день прийде і постукає в моє життя. Кохання підносить людину до небес, до небес . Ти хочеш, щоб всі близькі знали про твоє кохання, і про те, що ти вже нарешті щасливий. Ти хочеш плакати, бо не всі дожили до дня, коли ти нарешті підеш під вінець. Дуже боляче, насправді, що всіх, вже померлих, але дуже важливих, не запросиш до себе на весілля. Але вони живуть в тебе в серці. І все одно будуть присутні в цей головний і дуже емоційний день поряд з тобою.

Вона накрутила мені волосся , і почала фіксувати його лаком для волосся, я зразу почала пригадувати, як півтори роки тому, я, відчуваючи цей аромат, збиралась на власні заручини, навіть не знаючи, куди заведе мене ця дорога.

Перукар не встигала по часу, і знову до горла підійшло хвилювання. Я вже не знала, куди можу себе подіти, я так вже хотіла, їхати, їхати вже в таксі, і знати, що я все встигаю, і що все йде за нашим планом

Вона вже почала чіпляти мені фату. І тут моє серце розплавилось на частини від щастя. Як же жінкам все таки йде ця маленька біленька сіточка. Ми, ніби народились в ній, і тільки і чекали цього дня, щоб її одягнути. Я одразу пригадала фото моєї матері з весілля. Зовсім інша мода, але той самий блиск в очах, і бажання бути його коханою жінкою все життя. Цікаво, як вона відреагує на мене в такому образі. Я дуже хвилювалась за її стан, бо моє весіллє це була єдина "біла" пляма останніх років її життя. Я дуже хвилювалась, що вона буде багато плакати і турбуватись за мою подальшу долю. Я хотіла цим днем їй принети тільки щастя від того, що в неї,НАРЕШТі,її єдина дочка виходить заміж за кохану людину. Як багато приходиться перенести нашим мамам до того, як ми знайдемо дійсно "того"! Як багато хвилюваннь у нашіх батьків в день нашого одруження! Як багато хочеться їм висловити подяки за всі роки, які вони були з нами в будь-якій обстановці! Як багато вони заслуговують щастя!