Глава 18

Я згвалтував свою дружину! Я якесь чувдовисько! Я вважав, що вона мені зраджує, а вона була незаймана, я був її першим. Першим, хто по-звірячому схопив її. Це жах. В мене досі в голові стоїть її жалібний крик, щоб я її відпустив! Як я міг таке зробити??? Її байдужість до мене переросла в дикість з моєго боку. Я не контролюю себе.Я не розумію, чого їй бракує? Невже вона насправді вийшла заміж тільки за свою заліковку з гарними оцінками? Вона ж навіть не любить цю професію! Нащо псувати життя мені і собі, якщо вона байдужа до програмістики так, як і до мене. 

Все почалось з нашої шлюбної ночі. В нас крім сліз нічого не було. Це повторювалось день за днем кілька місяців, аж ось, наш спільний одногрупник сказав, зо вона з кимось кожного дня обідає в кафе! Я йому не повірив, він сказав, що ніколи не бачив "його" , але кожного обіду вона там, і стоїть дві тарілки, як і треба для двох персон. Я, коли з нею хочу пообідати, вона завжди каже , що хоче пройтись на Аскольдову могилу, побути на самоті. А тут таке! Я почав її підозрювати, слідкувати за її телефоном. Більше почав наполягати на інтимі, як вона сказала, що зараз не може, бо раз на місяць таке в жінок трапляється. Вона ходила нервова і збуджена, я не розумів, що її так чіпає більше ніж наш шлюб. Я почав слідкувати за нею. І, коли проходив повз те кафе, дійсно побачив два супа, і її чекаючий загадковий погляд. За стільки часу, як її знаю, ще разу я не бачив такого погляду, адресованого мені. 

Я чекав її вдома, чекав так, щоб вона не знала, що я вдома, я перевірив запаси усіх прокладок,їх не ставало менше. Вона думала, що я у друга, вирішую за наш курсовий. Я сховався у шафі.

Вона зайшла, і почала плакати, дуже-дуже сильно ридати. І промовила:

-Остап, як я тебе зраджую! Мені тебе так не вистачає! Це все для тебе!

Я, як зірвався з ланцюга. Я вискочив із шафи. Схопив її за горло і почав роздягати.

-То тобі Остапчика бракує? Нічого, я сьогодні його заміню!....

І сталось це....це і було кінцем нашого шлюбу...