Глава 13

Даринка почала по-трохи мені довіряти. Я був дуже цьому задоволений. Підходив до кінця вже третій семестр нашого навчання. Мені було дуже важко вчитися за двох. Я тягнув на собі ярмо її заліковки. Скільки я не приходив до неї, не пояснював теми, як воно в дії і таке інше, вона нічого не розуміла. Я не розумів, чому вона обрала саме цей напрям навчання, якщо їй так все не подобалось, не було цікаво, і вона нічого не розуміла. Вона ночами читала вірші, книжки, любила ходити на різні виставки картин, любила відвудувати театри - її душа бажала мистецства, а не цих залізяк. Якісь загальні предмети, які стосувались психології, філософії - в неї було на відмінно, а профільні предмети були навіть не на дні, а на тисячу кілометрів від дна.Їй це не давалось, і я починав цим користатись. Я розумів, що крім мене їй ніхто не допоможе, і що вона буде настільки вдячна мені, що все, що б я від неї не хотів, вона зробить. Хоча їй ця програмістика взагалі не подобалась, це було дійсно видно. Я не розумів, чому вона так тримається за своє місце. Чому вона так переживає перед кожним іспитом чи заліком, адже проблем їй вступити на щось інше не було б. Але вона так прагнула цієї освіти, напевно навіть я так цього не прагнув. 

В неї зовсім не було подруг,  вона ні з ким не хотіла розмовляти, і нікого не хотіла бачити. Одна, єдина, про яку я чув, то це була якась Анжеліка, яка їй дуже мало дзвонила і писала, і вона бувала навіть іечорами із-за цього гірко плакала. Мені було зовсім не цікаве будь-яке мистецтво, але, коли вона хоч кудись хотіла йти, я завжди їй пропонував свою компанію. Мені було добре з нею, вона не насідала мені на вуха своїми маячними історіями, вона ніколи не розповідала про своє життя і про свої проблеми. ВОна була ідеальним слухачем. Мені цього і було треба. Я хотів сам завжди щось розповідати, повчати, вона була ідеальний співрозмовник для мене. Я навіть почав замислюватись про те, що хотів би провести з нею решту життя. Не було б краще дружини і матері для моїх дітей. Спокійної вихованої, яке не прагне штучної краси і машин, в якої не мета, ходити по клубах і знімати собі багатеньких папиків. 

Мати моя була старою закалки жінка, вона вважала, що вже достатній вік, щоб створювати родину. Яросалав поїхав, її не було кого нянчити, вона натякала мені вже на онуків. На те, щоб я почав собі шукати майбутню дружину.

Всі мої друзі почали постійно зникати зі своїми дівчатами, хтось почав вже з ними жити, хтось вже освідчувався, бо вони аж зі школи були разом. Я нікому не був потрібен. Нікому. Крім Даринки. Вона бачила в мені свою єдину надію на закінчення університету, а я бачив в ній людину, яка гідна бути зі мною.

Пройшло ще місяців вісім, я закохувався в неї ще більше. Я ставав ща м'якіше і м'якіше по відношенню до неї. Хлопці, коли мене бачили навіть з мене почали посміюватись, що я "каблук". Хоч в нас жодних романтичних відносин з нею не було, але я ставився до неї, як до своєї дівчини, я навіть так почав вже вважати. Як почув, що вона збирається їхати на море з мамою на літні канікули після третього курсу, вони планували за більше чим пів року, і я дізнався про це випадково. Мене це дуже розлютило. Я почав на неї кричати:

- Як ти могла, я навіть нічого про це не знаю ? Ти навіть мені нічого не сказала!

- Я щось не зрозуміла, чого ти підвущуєш на мене голос? Чого це я маю тебе про все попереджати? Ти мені хто,батько? , розлютилась Даринка.

- Ти що не бачиш, що окрім мене, твоє життя нікому не цікаво, не бачиш, що я тебе люблю, і хочу про все, що відбувається в твоєму житті знати перший?

- Я щось не пам'таю того моменту, коли ми стали парою?

- Ти окрім себе і своєго суму більше нічого і не бачиш навколо! Мені це набридло! Я хочу відносин, і хочу, щось більше ніж дружба, якщо я все за тебе ролю по навчанню.

Вона розревілась і втікла. Я її занадто сильно образив.  Я ходив за нею більше місяця для того, щоб вона мені пробачила мою занадто жваву зацікавленість нею і грубість.В неї знов почались дуже серйозні проблеми з навчанням. Вона бачила, що зимова сесія їй не підкориться, іпочала по-троху йти на контакт зі мною. І ось так одного вечора, я їй освідчився, я сказав, що не можу жити без неї, і вб'ю себе при першій же нагоді, якщо вона не буде моєю. Вона обіцяла подумати....