Глава 6

Ярославу було дуже не просто зробити цей крок. Найдивніше те , що розлука з Дариною було для нього найголовнішим покаранням . Не те,що він тепер без матері, не те , що немає поруч брата, а саме розлука з найближчою подругою, подругою, яку він щиро полюбив. Він дуже швидко по знайомству знайшов собі роботу закордоном. Правда, не дуже легку роботу. 

Він працював в Чехії на заводі, де варять скло, хоча спочатку йому обіцяла роботу на заводі, де роблять машини. Це була нестерпно важка робота, на цьому заводі була температура, наче на курорті в Єгипті. Взагалі відчувалось, ніби там найгарячіша точка в світі. Але не це його турбувало, кожну секунду, яку він працював, він постійно думав про Даринку, про те, як нечесно поступила з нею доля. Він розумів, що він ніколи не буде з нею разом. Навіть, якщо б вона і звернула на нього колись увагу, то він би завжди був другий. Другий, після Остапа. Він навіть хотів вірити словам свого агресивного брата для того,щоб йому було легше її забути. Хотів, але не міг, кожного ранку він хотів набрати її номер, але пригадував тишу в телефонній трубці, коли вона йому була так потрібна. Якщо б мати побачила умови, в яких він працював, вона б в раз впевнилась, що він мужик, і він здатен на самостіне життя, і прийняття важливих рішень у житті. Мати плакала йому в трубку,кожен раз, коли він їй дзвонив, благала, щоб він повернувся додому, але він її не чув,і не хотів чути. Він був занадто ображений на те, що вона весь цей час дозволяла його молодшому братові так знущатися з нього, що вона не давала йому ні кроку ступити самому, навіть якщо б цей крок приніс би йому і гіркий досвід. Батькові було все одно, поїхав він чи ні. Це була людина, якій нічого крім футболу не було цікаво. він знав напам'ять всі матчі, які були з початку існування Єврокубків і тп, який там був рахунок, хто забив, але не знав, як живуть його діти і дружина. Він навіть не виходив зі своєї кімнати, коли приходив додому з роботи. Мати приносила йому їсти в кімнату і виходила. Вони навіть спали окремо. Мати в одній кімнаті, я з Анатоліком в другій, а папа в третій. Не дай Боже було його відволікти, чи гучно розмовляти, коли йшов матч. Це була людина, мрії якої стати футболістом не виправдалась і він ішов у футбольний світ, за допомогою дивана і телевізора.

Він навіть спочатку не помітив, що немає Ярослава.  Його жінка постійно ходила плакала, а він нічого не бачив окрім свого телевізора.

Для Ярослава це був рай в аду. Праця закордоном допомогла йому зрозуміти, що він чогось вартий, і що він на все здатен. НА ВСЕ! Можливо, навіть ,колись повернутись, і спробувати зачарувати Даринку.