Глава 5

Анатолік почав сумувати за братом. Не було над ким сміятись, чи приколюватися. "Сумна Дарина" його не помічала. Єдине, що вона від нього хотіла, щоб він сказав їй, куди зник Ярослав. Анатолік сам вже був на нервах із-за ситуації з братом. В матері почалися серйозні проблеми зі здоров'ям. Вона занадто важко переносила втрату вже дорослого сина, який в її очах тільки-но сам навчився сідати на горщик. Вона сама була винна. Вона допікла його своєю опікою. Вона не дозволяла йому довго гуляти, він навіть працював поруч з нею. Вчитися Ярослава не пустили, бо вважали, що без грошей він не вступить в ВУЗ. Не вважали,що вистачить мізків достойно скласти ЗНО. 

А Анатолік відвоював своє місце у вищі! Єдиною проблемою Ярослава було те, що він не міг відвойовувати, він йшов за настановами батьків, бо хотів бути хорошим сином. Але один урок він ніяк не міг засвоїти. "Хорошим сином ніколи не зможе стати безхребетна людина без власної думки!"!!!!!!

Дарина продовжувала ходити за Анатоліком, і питати, чи все добре з Ярославом. Вона дуже переживала за друга, і винуватила себе в тому, що тоді не взяла трубки. Вона дуже переживала, що з ним могло щось статись. Вона дзвонила йому, але абонент був  поза зоною досяжності. Абоненту було дуже погано переборити себе і втекти... втекти від людей, які для нього завжди були прикладом і викликали тільки повагу. Анатолік не витримав і розпововів їй про історію з Чехією. Йому було образливо, що за його неблагонадійного брата хтось так сильно переживав, а за нього ніхто. В нього не було жодної людини, крім батьків, яким було не все одно, чи живий він, чи ні. Друзі є друзі. Але у друзів теж з'являлись дівчата, і привертали всю увагу на себе. 

Анатолік почав звертати увагу на Даринку. Він бачив, яка вона чуттєва і справжня. Вона була дуже сумною і нецікавою, але в той самий час, вона відрізнялась від інших пластмасових кур, які всі була по-перше на одне обличчя, і по-друге їх не хвилювало нічого в житті крім гарного манікюру і бабла на розваги.

В його крижане серце приходила відлига. Він почав сам пропонувати їй свою допомогу, хоча вона того і не прагнула. Маска залізного мена почала розсипатися. Чи, навпаки, будуватися на його справжньому вигляді, маска гарної людини. Хто його знає?

Стріла Амура пронизує серця навіть таких крутих перців, як Анатолік! Вона їх робить ще більш беззахисними навіть ніж чуттєвих людей. Адже для чуттєвих це навіть казка, що їх серце переповнює ще більше почуттів. А для таких , як Анатолік, це вирок...Вирок, який обговоренню не підвласний, не підвласний розуму і силі. Не підвласний нічому.