Глава 20

Анжеліка розповідала Даринці ті відмазки, які розповідав їй її хлопець,щодо тієї аварії. Вона розповідала про те, що батько грозився його вбити, якщо він проявить якісь дії, щодо її врятування. Вона розповідала, як побив її його батько після того,як дізнався, що Анжеліка все знає. Анжеліка дуже боялась його батька, коли вона поверталась додому, вона мільйон разів дивилась в різні сторони, бо боялась, що в якому-небудь куту він її зажме і вб'є. В тієї людини не було нічого святого, він жорстоко знущався над своєю жінкою і сином. Він вважав,що, якщо він дозволив йому народитись, і не зробити його матері аборт, він мав виправдати всі його надії і сподівання. Він вкладав, безперечно, багато сил, але разом з цим, вкладав і багато люті і ненависті. Син ріс ображеним на життя і дуже жорстоким,ця жорстокість не могла давати гарних результатів в навчанні і школі. Це не могло бути поштовхом до саморозвитку в житті цієї дитини.Якщо батьки йдуть не вірним шляхом,то як ж  вони можуть вивести на вірний шлях своїх нащадків? Напевно, тільки якщо вже самі нащадки, зрозуміють помилки своїх батьків, і ніколи не будуть їх здійснювати. 

Анжеліка розповідала їй і про те, що саме те, що вона вважала себе винною в тій трагедії зробило її такою близькою до нього. Вона намагалсь себе виправдати , але виправдань тому не було. Вона знала, що він за людина, коли починала мати з ним усілякі стосунки, і могла собі уявити, чим це могло кінчитись. Хіба вона змогла би кинути будь-кого залишити помирати, тим паче, коли вони самі звершили ций наїзд?. Звичайно, що ні. Анжеліка була духовно сильною і моральною людиною, але цей хлопець разом із своєю сім'єю спотворили її душу. Спотворили так, що її стали забавляти людські страждання. Вона стала більш агресивною і менш розуміючою біль інших людей.... Вона навіть не розуміла, що Даринці зараз в тисячі разів складніше боротись зі смертю коханої людини, адже страшніше втратити людину по причині смерті, а не банально бути кинутою. Адже, коли тебе кидають, то це означає, що НЕ БУЛО ніякого кохання взагалі, а якщо людина померла, то це не з її провини, чи з твоєї провини , кохання могло палати в обох серцях. Страшніше втрачати кохану людину, яка тебе також кохала і розуміти, що ніколи вона тебе не обійме, і ти більше не почуєш її голоса наживо. Хоч є технології, які зберігають, наразі, відео,фото, голоси наших померлих близьких, але ж від цього ще болючіше розуміти, що це лиш запис.....запис, який роздирає твоє серце навпіл..