Завдяки Тетяні
Глава 18
Анжеліка приїхала до Дарини в клініку. Вона розуміла, що крім Остапа в неї не було близьких друзів, і що, вона єдина,хто може витягнути її з цієї страшної ями погибелі хлопця. Анжеліка ще сама не оговтолась від розставання з хлопцем...хлопцем, чий батько підняв на неї руку, а він навіть не заступився. Анжеліка навіть не підозрювала, що Даринка колись мала почуття до її колишнього...якби вона знала. Анжеліка намагалась грузити її своїми проблемами ,щоб та відволіклась від смерті коханого. Даринка мовчала. Анжеліка наполягала на тому, щоб Даринка була присутня на своєму випуску, адже Остап би не хотів, щоб вона провела свій випускний в лікарні. "Остап би не хотів",- приїлась їй ця фраза! " А щоб Остап хотів",- замислилась вона. І почала пригадувати все,що він їй казав про те, як він мріє жити. Анжеліка пішла. Даринка пригадала їх останню розмову. Пригадала, що її хлопець марив Києвом ще з сьомого класу, і що він хотів стати програмістом. І тут її залклинило, вона почала придумувати, як можливо з предметами, які вона вже обрала для ЗНО, вступити до Києва,до університету, про який мріяв Остап. Єдине, що витягло її з тої лікарні - її, як вона почала вважати, обов'язок, що вона має прожити життя Остапа і виконати всі його мрії. Вона зовсім забула про те, що більш за все, Остап хотів,щоб вона була щасливою...
#2270 в Жіночий роман
#3997 в Сучасна проза
Відредаговано: 31.08.2018
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
