Глава 14

Анжеліка повернулась з канікул до навчання. З потягу її зустрів Петя, він дуже був радий її бачити. Він хотів зробити їй пропозицію і винайняти квартиру для того, щоб вона більше ніколи не їхала від нього на такий довгий час. З нею було щось не так. Вона була якась дивна. Вона кожної хвилини,коли вони залишались наодинці, намагалась кудись піти. Вона ніби не могла бути з ним віч-на-віч. Анжеліка так і не дзвонила Даринці, їй було не цікаво, як її молоде подружнє життя з Анатоліком.

Мене не покидала думка, що мене звабила фраза про аварію з найкращою подругою. Мені здавалось, що я хвора, це була неадекватна реакція. Будь-яка інша дівчина або вдарила би його, або просто би пішла. Але ж не поцілунок, але ж не секс. Я зрадила, виходить, не тільки Петра, а й її.

Я не хотіла розповідати Петру про зраду. І не хотіла більше їхати додому, я хотіла,щоб все було, як раніше. Мене ніби зґвалтували і викинули у смітник. І як не дивно, у всьому було винна тільки я. У всьому,що відбувається з жінкою, коли вона у стосунках, винна тільки жінка. Нам дана шалена інтуїція, логіка, яка викриває всі недоліки у відносинах подруг, чи ще когось, а , коли проблеми у нас, ми одягаємо рожеві окуляри, і живемо, наче у казці, коли нічого не видно і не чути.

Я вже тиждень знаходилась в гуртожитку і ігнорувала будь-які натяки Петра на інтим, в мене почалась паранойя, що він  щось помітить і кине мене.

Він запросив мене до ресторану, я не хотіла йти, але переживала,що він щось може запідозрити! І ось ми сидимо в ресторані, я замовила собі тільки шматочок самого дешевого торту,бо мені було соромно тринькати гроші хлопця, якому я зрадила!

І ось їм я свій торт, як раптом, виходить квартет музикантів і починають співати мені пісню про кохання. І ось Петро сідає на коліно і каже мені жадані для кожної дівчини три слова:

- Ти вийдеш за мене.

Хвилина мовчання. Я не знаю, чим я керувалась, але я відповіла:

- Вдома я тобі зрадила. Я не можу тобі брехати.

І я вибігла з ресторану.

Петро, як сидів на коліні, так і залишився на ньому сидіти.