Глава 9

Анжеліка зустрічалась з Петром з першого курсу. Він зробив їй пропозицію наприкінці п’ятого семестру. Анжеліка не звертала жодної уваги на їх відносини, вона просто приходила до нього ввечері,віддавалась йому і йшла зранку в університет. Кожну хвилину вона думала про те , як би написати наукову роботу, яка варта уваги ,задля того, щоб зустріти на черговій конференції розумного професора, який би її покохав. Кожні канікули вона проводила без Петра у себе на батьківщині, вона йому пояснювала це тим,що їх почуття погаснуть від постійного вогню. Того вечора вона знову напилась водки з подругами в черговому клубі. До неї підійшов,той якого так давно вона не бачила.

-Ти стала якась занадто зірка, – сказав їй він.

-Дякую за те,що також звернув на це увагу.

-Ти не змінилась.

-Ти також, все намагаєшся принизити слабку стать.

-Я ніколи не хотів тебе принизити, ти зробила це за мене,коли почала зустрічатись з тим, хто покинув помирати твою найкращу подругу.

Я не можу пояснити, що сталося тої миті,можливо, водки було занадто багато,можливо, вона вважала, що варта саме такої низької людини, але вона його поцілувала. Цікава логіка жінок. Цілувати тих,хто втопче їх потім в яму. Тих , хто не вартий навіть кутікули їх нігтя.

Вона ненавиділа себе за це , але всі канікули вона була з ним. Вона була щасливою з людиною, яка зруйнувала і їй і її подрузі життя. Він їй брехав, брехав, що чекав її,брехав, що жив тільки для неї весь час, брехав,що буде з нею завжди. За день до від’їзду , Анжеліка дізналась , що вагітна від нього. Як прикро, коли зароджується життя, якому судилося загинути ще не народившись…